У пошуках відповіді на це питання активісти ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» провели низку досліджень. Насамперед вони намагались зрозуміти причини, що сприяли виникненню російської агресії: на якому підґрунті вона проросла і чому їй дозволили запанувати на Донбасі?

Голова громадської організації Володимир Щербаченко звертає увагу на ту обставину, що з початком бойових дій більшість державних шахт опинились на неконтрольованих українською владою територіях, і з липня 2014 року держава фактично втратила контроль над роботою більшості вугільних підприємств, розташованих в ОРДЛО. До того ж в окупації опинилися всі шахти, що видобувають антрацитові марки вугілля. Це в свою чергу зумовило гострий дефіцит цього палива, оскільки 7 з 14 українських ТЕС технологічно розраховані на споживання саме антрациту. На погляд дослідників, жодних точних підрахунків, які б дали можливість оцінити обсяг вугілля, закупленого в ОРДЛО, та розміри перерахованих цим територіям коштів, сьогодні не існує. Бо обидві сторони конфлікту не зацікавлені в тому, щоб така інформація була оприлюднена. За даними «Східноукраїнського центру громадських ініціатив», частина вугілля ОРДЛО сьогодні вивозиться до Росії, однак попит на нього там набагато менший, ніж в Україні, бо у росіян є своє, до того ж значно дешевше, вугілля Кузбасу. Одне слово, Росія не купуватиме вугілля «республік», отже, як і раніше, вони не зможуть обійтися без торгових відносин з Україною.

Ці висновки дослідники виклали у виданні «Справжня ціна вугілля», яке було представлено громадськості в Сєверодонецьку. Крім аналізу причин занепаду вугільної галузі, автори зробили застереження: сучасна історія Донбасу є одним із прикладів того, до яких проблем може призвести нехтування питаннями захисту довкілля. Зокрема, через бойові дії припинили роботу половина постів контролю якості атмосферного повітря Донецької та Луганської обласних гідрометеорологічних центрів, які опинились на окупованій території та в зоні бойових дій. Не працюють також пости контролю якості поверхневих вод Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів і на тимчасово окупованих територіях, і на частині визволених.

Дослідження, проведені громадськими активістами, переконують, що пріоритетами регіональної політики в Донецькій та Луганській областях мають стати системний підхід до розв’язання проблем вугільного сектору, пошук та впровадження економічних альтернатив та моделей інноваційного розвитку. Але без надійної фінансової підтримки держави, без чіткої державної програми ці проблеми не розв’язати.

Павло ВОРОНЦОВ.

Луганська область.