Шановний Петре Олексійовичу!

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановний Олександре Валентиновичу!

Звертаємося до вас із відкритим листом тому, що події, які відбуваються навколо ПАТ «Укрзалізниця», на нашу думку, є загрозою національним інтересам і безпеці країни, а стрімкий розвиток ситуації і незворотність прийнятих рішень та дій потребують вашого особистого негайного втручання.

Кожен із вас особисто в своїх зверненнях неодноразово наголошував на необхідності підтримки національного товаровиробника. Ця теза, як базова, була покладена в безліч урядових документів і програм. Ваш заклик разом із розгортанням великих державних проектів, насамперед у сфері будівництва і відновлення інфраструктури, із залученням національних підприємств із високим ступенем локалізації виробництв, цілком відповідає досвіду провідних економік світу з успішного подолання стагнації і кризових явищ.

Без сумніву, товаровиробники України з великою надією і підтримкою сприйняли цілком державну позицію Президента й уряду. Серед них — десятки великих і малих підприємств із виробництва вантажних вагонів та запчастин до них, де ступінь локалізації виробництв більший 95%.

На жаль, після втрати російського ринку в 2014 році і за відсутності замовлення всередині країни підприємства вагонобудування і виробництва комплектуючих перебувають на межі виживання. Багато з них не працюють майже три роки.

Чи треба, панове, вам, з вашим досвідом управління, пояснювати, що наслідками багатомісячного простою є, що найголовніше, втрата кадрового потенціалу. Висококваліфіковані робітники різних, іноді унікальних, професій, що потребують років підготовки, йдуть із підприємств, ставлячи під загрозу саме їх (підприємств) існування. Понад те, багато з тих, хто пішов, влаштовуються на аналогічні підприємства країни-агресора — Росії.

Саме тому з великим ентузіазмом вагонобудівники і підприємства, пов’язані з вагонобудуванням, відгукнулися на розроблений керівництвом ПАТ «Укрзалізниця» (далі — ПАТ «УЗ») і на відповідних рівнях затверджений фінансовий план на 2017 рік, що передбачає великі обсяги будівництва і ремонту вантажних вагонів, які на цей час перебувають у вкрай незадовільному стані (середня зношеність понад 90%).

Наприкінці 2016-го відбулися декілька нарад у ПАТ «УЗ», де підприємства галузі були проінформовані про плани монополіста на 2017-й. Вагонобудівники підтвердили готовність узяти участь в оновленні вантажного складу.

Задля своєчасного і повного виконання річних планів ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» — найбільший виробник литва для візка вантажного вагона в країнах СНД, не чекаючи оголошення тендерів, провів підготовку, найняв працівників і в грудні 2016 року відновив виробництво.

На жаль, під час подальших перемовин ґрунтовну позицію підприємства щодо збільшення ціни закупівлі литва порівняно з ціною на вироблене в січні—лютому 2014 року керівництвом ПАТ «УЗ» сприйнято не було. Треба окремо зазначити, що запропонована ПАТ «КСЗ» ціна на литво виробництва 2017 року обумовлена існуючими на внутрішньому ринку цінами на сировину, матеріали й енергоносії і, за нашими оцінками, цілком відповідає рівню цін на аналогічну продукцію, що виробляється в 2017-му на підприємствах Чехії і тої ж Росії. При тому, що завдяки державній програмі підтримки національного виробника підприємства Росії перебувають у кращих умовах.

Позиція керівництва ПАТ «УЗ» вже призвела до зволікання з проведенням конкурсних торгів і загрожує зупиненням нещодавно відновленого виробництва.

Але заявлені наміри і дії керівництва ПАТ «УЗ» наприкінці лютого — на початку березня 2017 року загрожують остаточним знищенням і ПАТ «КСЗ», і приватних національних вагонобудівних підприємств.

Спочатку монополіст заявив про намір зменшити кількість закупівлі нових вагонів у вітчизняних приватних виробників, а потім вдався до дій, що підтверджують намір закуповувати литво для будівництва вагонів на вагоноремонтних підприємствах, які належать ПАТ «УЗ», у китайських виробників або у посередників, що їх представляють. Йдеться про литво, що було вироблено китайськими підприємствами в 2012—2013 роках для постачання в Росію за ліцензією ВАТ «Уралвагонзавод».

Ця продукція, яка може бути за своїми конструктивними особливостями використана лише на ринках Росії, України й Казахстану, адміністративно не була допущена до використання на території Росії і країн Митного союзу. За умов неможливості її використання в Україні за призначенням єдиним майбутнім для неї є використання як металургійної сировини. Відповідно, будь-який варіант її реалізації в Україну за ціною, більшою за ціну брухту, є прибутковим для бенефіціарів, серед яких, за непідтвердженою інформацією, — росіяни.

Вочевидь, український виробник, що сплачує реальні внутрішньоукраїнські ціни на складові процесу виробництва, не має змоги конкурувати з такою китайською продукцією.

Водночас вважаємо, що саме для можливості кваліфікації на відкриті торги китайської продукції і неможливості участі національних виробників створені умови тендерної документації оголошених відкритих торгів за такими ідентифікаційними номерами в системі «ProZorro»: UA-2017-02-24-001467-b, UA-2017-02-24-000502-a, UA-2017-02-24-001435-c.

Треба також окремо зазначити, що литво вантажного вагона — це його найвідповідальніша складова, технічна невідповідність якої може спричинити аварію і навіть людські жертви. За час існування (з 1969 року) ПАТ «КСЗ» виробив мільйони деталей, що експлуатуються досі. Відповідної статистики щодо виробів китайських підприємств не існує, а тому є великий ризик щодо її надійності, стабільності й виконання гарантійних зобов’язань.

Цілком зрозуміло, що прийняття рішення на користь китайської продукції замість використання продукції вітчизняного виробництва — це:

— втрата високотехнологічних вітчизняних виробничих потужностей із низькою ймовірністю їх відновлення в майбутньому;

— встановлення залежності залізниці країни від імпорту на довгі роки;

— зниження конкурентоздатності, а в подальшому — втрата в цілому або частково вітчизняного вагонобудування;

— закладення технологічного відставання залізниці на роки;

— зниження конкурентоздатності вітчизняних перевізників і в майбутньому втрата ринку перевезень, найімовірніше — на користь російських підприємств;

— витік валюти;

— втрата кадрового потенціалу країни;

— втрата робочих місць;

— зменшення сплати податків;

— зниження безпеки руху і передбачуваності аварійності.

Впевнені, що останні дії окремих керівників ПАТ «УЗ», а також рішення колегії АМК України, що розглядала скарги ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» щодо порушень чинного законодавства при формуванні тендерної документації зазначених вище конкурсних закупівель, не відповідають ані заявленій вами позиції керівництва держави, ані інтересам народу України, який до того ж є власником державного монополіста — ПАТ «УЗ».

Просимо вас, панове, як перших осіб держави, у відповідальності яких перебуває захист національних інтересів і безпеки України, щонайшвидше втрутитися в ситуацію і завадити прийняттю рішень, наслідки яких будуть вкрай негативні для промисловості і країни в цілому.

З повагою
Віктор САМУСЕНКО,
голова правління
ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».