Літинський молокозавод на Вінниччині припинив заготівлю молока у чотирьох з п’яти сіл Уладівської сільради. Тільки в Іванопіль, як і раніше, приїжджають молоковози підприємства. У чому причина?..

 

 

Поставили перед фактом


Майже 550 корів утримують в особистих господарствах мешканці п’яти населених пунктів, що входять до Уладівської територіальної громади. Ще донедавна молоко закуповували переважно заготівельники місцевого Літинського молокозаводу. Починаючи з останньої декади квітня заводчани припинили відносини з власниками корів. Про причини, що призвели до конфлікту, «Голосу України» розповіла сільський голова Уладівки Майя Кріт.


— Якщо говорити відверто, в тому, що сталося, є вина обох сторін, — каже сільський голова. — Людей обурило, що заводчани без будь-якого попередження знизили ціну на молоко. Ті, хто продає продукцію, немає чого гріха таїти, не гребують фальсифікацією. Звичайно, це стосується не всіх, але виходить, як в тому прислів’ї: погана вівця всю отару псує. Так і з неякісним молоком.


За словами співрозмовниці, розрахунки із здавачами завод проводить двічі на місяць. До дати розрахунку ніхто не знає, яку ціну заплатить завод. Так пояснює сільський голова.


— За другу половину квітня Літинський завод заплатив на гривню менше за літр, ніж за першу, — уточнює Майя Кріт. — Виручка від молока для переважної більшості наших селян — це єдине джерело доходу. Зрозуміло, що вони обурилися. На мою думку, власники корів не так боляче сприйняли б інформацію про зниження ціни тоді, коли б їх про це завчасно попередили. Хтось шукав би інший завод, чи принаймні не розраховував на певну суму грошей від уже зданого молока. Людей поставили перед фактом: отримуйте гроші, але менше, ніж раніше.


Власники корів обурилися таким ставленням до себе. Приблизно сто людей зібралися біля сільради. Вимагали у керівника села організувати зустріч з представниками заводу, районної влади. За словами пані Майї, зустріч відбулася у той же день. Допомогла ситуація. У сусідньому селі Журавне власники корів теж вели дебати із заводчанами. З такої само проблеми. Участь у них брав заступник голови Літинської райдержадміністрації.

Сторони досягли порозуміння: представник заводу запевнив, що платитимуть за літр молока по п’ять гривень. Власники корів погодилися.


— П’ять гривень за літр — це менше, ніж взимку, — пояснив сільський голова Журавного Анатолій Чернявський. — Але трохи більше від тієї ціни, яку завод уже встановив у квітні. Представник підприємства пояснив це сезонним коливанням ціни. Що це означає? Влітку менший попит на тверді сири. Саме на виготовлення цієї продукції йде молоко від корів з особистих господарств. Та й жирність літнього молока нижча, ніж це було взимку.


Анатолій Чернявський зазначив у розмові з «Голосом України», що особисто цікавився в окремих власників корів, чи дотримали заводчани слова. Йому пояснили, що за другу половину квітня завод заплатив, як і обіцяв, по п’ять гривень за літр. «Ми також просили заводське керівництво, щоб завчасно попереджували людей про зміну ціни, — продовжує співрозмовник. — Це один з елементів партнерських стосунків. Чи дослухаються заводчани, поживемо-побачимо».


Злість закипала, як молоко на плиті


Якщо в Журавному власники корів і представники заводу знайшли спільну мову, то в Уладівці зробити цього не вдалося. Люди терпляче чекали приїзду запрошених на розмову представників заводу і районної влади. За словами одного з учасників тієї непростої зустрічі, злість у багатьох закипала, як молоко на плиті. Один з промовців просив пояснити, як таке може бути, що у сусідньому Калинівському районі Літинський молокозавод платить за молоко більше, ніж в Уладівці. Це запитання мало особливий підтекст. Як пояснили селяни, власник заводу — їхній земляк, має у селі будинок. На їхню думку, до односельців мало б бути інше ставлення.


— Взимку завод платив за літр молока базисної жирності по 5,75 гривні, а у квітні знизив ціну на гривню, — уточнив один із здавачів молока. — Чому стався такий різкий перепад ціни, та ще й без попередження? Чим це можна пояснити? Ви кажете, наше молоко неякісне, а як же тоді робите з нього таку дорогу продукцію?


Селяни в Уладівці не погодилися на ціну, яку пропонував завод -по п’ять гривень за літр. Як пояснила сільський голова Майя Кріт, після тривалих гарячих дебатів з уст представника заводу пролунала фраза: «Якщо вас не влаштовує наша ціна, шукайте тих, хто заплатить більше».


Наступного дня після тієї розмови молоковози Літинського заводу ще приїхали в село. Однак заготівельники попередили здавачів, що це їхній останній рейс. «21 квітня завод перестав закуповувати у нас молоко, — уточнила сільський голова. — Навіть демонтували молокоприймальний пункт. Сільрада теж втратила від того. У нас укладено соціальний договір з цим підприємством. За кожен закуплений літр молока завод перераховував до бюджету сільської громади по копійці допомоги. Загалом за минулий рік сума становила майже шість тисяч гривень. Кошти незначні, але все-таки краще, ніж нічого».


«У нас люди отримують і по сім, і по вісім гривень за літр...»


— Чим пояснити той факт, що Літинський завод продовжує заготовляти сировину в одному з п’яти сіл Уладівської сільради? — запитую у керівника громади.


— Відповідь проста — в Іванополі, а це про це село йдеться, заготівельник на своєму місці, — каже Майя Кріт. — Принципова, відповідальна людина. Людський фактор! Що я буду пояснювати, поговоріть з Володимиром Левченком, це він там заготовляє молоко. Самі переконаєтеся, як багато залежить від однієї людини.


Володимир Іванович розповів, що вже 15 років заготовляє молоко для Літинського заводу. Каже, в його селі 60 людей утримують дійних корів. Окремі мають по дві-три круторогі, а є такі, у кого нараховується по п’ять-шість голів. Нині одночасно збирає приблизно півтори тонни молока. У розпорядженні заготівельника конячка, запряжена у воза, а на ньому — бідони. Щоранку об’їжджає двори. Зібране молоко доставляє на молокоприймальний пункт. Його обладнав у селі молокозавод, встановив холодильник. У ньому молоко охолоджують до належної температури. Потім його забирають заводськими молоковозами. Вести бухгалтерію допомагає дружина Людмила.


— У нас власники корів знають, що ціна багато в чому залежить від них самих, — продовжує Володимир Іванович. — Хоча насправді літр не має коштувати, як нині — п’ять гривень. Це вартість половини буханця хліба. Вісім гривень — це приблизно та ціна, яка дає можливість хоча б покрити затрати. Про прибуток не йдеться. У нас є люди, які отримують саме таку ціну — 7, 8, буває, і 9 гривень за літр. П’ять гривень -це ціна за молоко базисної жирності — 3,4 відсотка. Але можна заробити більше. Завод надає таку можливість тим, у кого молоко має жирність вищу від базисної.


Взимку за молоко базисної жирності завод платив 5,8 гривні за літр, нині — п’ять. «У кого молоко вищої жирності, відповідно більше отримує, — пояснює заготівельник. — Узимку частина корів давала молоко жирністю 4—5,5 відсотка. Їхні власники заробляли пропорційно більше, декому виплачували до дев’яти гривень за літр. І навпаки, якщо один з показників не відповідає стандарту, за таке молоко платять менше».


Розрахунки проводить заготівельник. «Мені завод видав прилад, який називається «Екомілк», це аналізатор молока, — продовжує він. — З його допомогою визначаю жирність, щільність, кислотність. Дуже важливо, що він показує наявність у молоці води. Земляки знають: у мене розмова з нерадивими коротка. Попереджую раз, другий, а на третій кажу: «Шукай собі іншого заготівельника, з тобою працювати більше не буду».


Якість молока перевіряє вибірково. Декілька днів підряд робить це в окремо взятому дворі. На підставі отриманих даних визначає середній відсоток жирності й розраховується із здавачами.


— Важко було спочатку, — пояснює Володимир Левченко. — Люди ображалися, дехто навіть погрожував, всього було. Коли зрозуміли, що можуть заробити більше, почали ставитися до справи по-іншому, до мене також. Я ж даю їм можливість заробити! Вивчив усіх, як свої п’ять пальців. Перевірку роблю вибірково. Ніхто з 60 здавачів молока не знає, коли дістану «Екомілк».


Зарплата заготівельника також залежить від кількості та якості зданого молока. Каже, мають спільну зацікавленість — здавачі молока і заготівельник. Молоко дає «живу» копійку. «Чому ж відмовлятися її заробити, коли є така можливість?» — наголошує Володимир Левченко.

Вінницька область.


P. S. Отримати коментар у директора Літинського молокозаводу Олени Гуренко автору публікації не вдалося — на телефонні дзвінки абонент не відповідає.


Мал. Миколи КАПУСТИ.

Коментар

Голова Літинської районної ради Віталій Мельник:


— Мені відома ситуація із зміною ціни на молоко, — каже пан Віталій. — Повірте, вона стосується не тільки нашого району, чи області. Сезонні коливання ціни на молоко від корів, що утримуються в індивідуальних господарствах, це проблема загальна. Я особисто мав тривалу розмову з керівником Літинського молокозаводу. У них свої аргументи, головний з яких — влітку молоко має нижчу жирність, ніж взимку, по-друге, його значно більше, по-третє, стає меншим попит на продукцію молокозаводів, особливо, твердих сирів.


В одному населеному пункті, я кажу про село Журавне, із заводчанами порозумілися, в іншому — Уладівці, досягти цього не вдалося. Незважаючи на це, молоко в Уладівці все одно закуповують. Роблять це заготівельники з інших заводів. Ринкова економіка диктує свої умови. Хоча не можна скидати з рахунку й людський фактор. Якщо власник підприємства не знаходить спільної мови із земляками, то це про щось свідчить. Влада не має права втручатися в господарську діяльність приватника. Завод у приватній власності і протилежна сторона — здавачі молока — також мають приватну власність. Досвід роботи сумлінного заготівельника Володимира Левченка може стати у пригоді для інших. Він доводить те, що за якісну продукцію можна отримувати більше коштів навіть за нинішньої вартості молока.