Укр | Рус
Проект бюджету: на армію заклали 165 мільярдів В Україні може з'явитись найбільший у Східній Європі парк вітроенергетики на 500 мегават У 2018 році заплановано збільшити фінансування ГПУ, Нацполіції та НАБУ Міністр оборони підписав наказ про звільнення у запас строковиків Підозрюваного у зґвалтуванні дівчини у Рівному затримали у зоні відчуження Житель Дубровиці зберігав удома п’ять гранат, які привіз із зони АТО Трамп назвав фейком російське втручання у вибори через Facebook Відкрилася виставка-ярмарок «Тур’євроцентр – Закарпаття- 2017» Гройсман обіцяє 20 мільярдів на підтримку аграрного сектора Навчання «Захід-2017» - гібридна війна за Балто-Чорноморський простір Выходные в октябре: украинцы будут отдыхать треть месяца 287 українських виробників можуть експортувати харчову продукцію до ЄС Набуло чинності рішення суду про конфіскацію $200 млн оточення Януковича Затримали на хабарі заступника начальника фіскальної служби області Луганщина зменшує кількість
загрузка...
Голосування
Чи допоможуть миротворці вирішити проблеми на сході нашої країни?

Голосувати

Чи готові ви звертатися в суд для вирішення питань, які стосуються вашої честі та гідності?

Голосувати
На головну
12.05.2017

«Не подобається ціна — шукайте інший завод...»

Віктор СКРИПНИК.

Літинський молокозавод на Вінниччині припинив заготівлю молока у чотирьох з п’яти сіл Уладівської сільради. Тільки в Іванопіль, як і раніше, приїжджають молоковози підприємства. У чому причина?..

 

 

Поставили перед фактом


Майже 550 корів утримують в особистих господарствах мешканці п’яти населених пунктів, що входять до Уладівської територіальної громади. Ще донедавна молоко закуповували переважно заготівельники місцевого Літинського молокозаводу. Починаючи з останньої декади квітня заводчани припинили відносини з власниками корів. Про причини, що призвели до конфлікту, «Голосу України» розповіла сільський голова Уладівки Майя Кріт.


— Якщо говорити відверто, в тому, що сталося, є вина обох сторін, — каже сільський голова. — Людей обурило, що заводчани без будь-якого попередження знизили ціну на молоко. Ті, хто продає продукцію, немає чого гріха таїти, не гребують фальсифікацією. Звичайно, це стосується не всіх, але виходить, як в тому прислів’ї: погана вівця всю отару псує. Так і з неякісним молоком.


За словами співрозмовниці, розрахунки із здавачами завод проводить двічі на місяць. До дати розрахунку ніхто не знає, яку ціну заплатить завод. Так пояснює сільський голова.


— За другу половину квітня Літинський завод заплатив на гривню менше за літр, ніж за першу, — уточнює Майя Кріт. — Виручка від молока для переважної більшості наших селян — це єдине джерело доходу. Зрозуміло, що вони обурилися. На мою думку, власники корів не так боляче сприйняли б інформацію про зниження ціни тоді, коли б їх про це завчасно попередили. Хтось шукав би інший завод, чи принаймні не розраховував на певну суму грошей від уже зданого молока. Людей поставили перед фактом: отримуйте гроші, але менше, ніж раніше.


Власники корів обурилися таким ставленням до себе. Приблизно сто людей зібралися біля сільради. Вимагали у керівника села організувати зустріч з представниками заводу, районної влади. За словами пані Майї, зустріч відбулася у той же день. Допомогла ситуація. У сусідньому селі Журавне власники корів теж вели дебати із заводчанами. З такої само проблеми. Участь у них брав заступник голови Літинської райдержадміністрації.

Сторони досягли порозуміння: представник заводу запевнив, що платитимуть за літр молока по п’ять гривень. Власники корів погодилися.


— П’ять гривень за літр — це менше, ніж взимку, — пояснив сільський голова Журавного Анатолій Чернявський. — Але трохи більше від тієї ціни, яку завод уже встановив у квітні. Представник підприємства пояснив це сезонним коливанням ціни. Що це означає? Влітку менший попит на тверді сири. Саме на виготовлення цієї продукції йде молоко від корів з особистих господарств. Та й жирність літнього молока нижча, ніж це було взимку.


Анатолій Чернявський зазначив у розмові з «Голосом України», що особисто цікавився в окремих власників корів, чи дотримали заводчани слова. Йому пояснили, що за другу половину квітня завод заплатив, як і обіцяв, по п’ять гривень за літр. «Ми також просили заводське керівництво, щоб завчасно попереджували людей про зміну ціни, — продовжує співрозмовник. — Це один з елементів партнерських стосунків. Чи дослухаються заводчани, поживемо-побачимо».


Злість закипала, як молоко на плиті


Якщо в Журавному власники корів і представники заводу знайшли спільну мову, то в Уладівці зробити цього не вдалося. Люди терпляче чекали приїзду запрошених на розмову представників заводу і районної влади. За словами одного з учасників тієї непростої зустрічі, злість у багатьох закипала, як молоко на плиті. Один з промовців просив пояснити, як таке може бути, що у сусідньому Калинівському районі Літинський молокозавод платить за молоко більше, ніж в Уладівці. Це запитання мало особливий підтекст. Як пояснили селяни, власник заводу — їхній земляк, має у селі будинок. На їхню думку, до односельців мало б бути інше ставлення.


— Взимку завод платив за літр молока базисної жирності по 5,75 гривні, а у квітні знизив ціну на гривню, — уточнив один із здавачів молока. — Чому стався такий різкий перепад ціни, та ще й без попередження? Чим це можна пояснити? Ви кажете, наше молоко неякісне, а як же тоді робите з нього таку дорогу продукцію?


Селяни в Уладівці не погодилися на ціну, яку пропонував завод -по п’ять гривень за літр. Як пояснила сільський голова Майя Кріт, після тривалих гарячих дебатів з уст представника заводу пролунала фраза: «Якщо вас не влаштовує наша ціна, шукайте тих, хто заплатить більше».


Наступного дня після тієї розмови молоковози Літинського заводу ще приїхали в село. Однак заготівельники попередили здавачів, що це їхній останній рейс. «21 квітня завод перестав закуповувати у нас молоко, — уточнила сільський голова. — Навіть демонтували молокоприймальний пункт. Сільрада теж втратила від того. У нас укладено соціальний договір з цим підприємством. За кожен закуплений літр молока завод перераховував до бюджету сільської громади по копійці допомоги. Загалом за минулий рік сума становила майже шість тисяч гривень. Кошти незначні, але все-таки краще, ніж нічого».


«У нас люди отримують і по сім, і по вісім гривень за літр...»


— Чим пояснити той факт, що Літинський завод продовжує заготовляти сировину в одному з п’яти сіл Уладівської сільради? — запитую у керівника громади.


— Відповідь проста — в Іванополі, а це про це село йдеться, заготівельник на своєму місці, — каже Майя Кріт. — Принципова, відповідальна людина. Людський фактор! Що я буду пояснювати, поговоріть з Володимиром Левченком, це він там заготовляє молоко. Самі переконаєтеся, як багато залежить від однієї людини.


Володимир Іванович розповів, що вже 15 років заготовляє молоко для Літинського заводу. Каже, в його селі 60 людей утримують дійних корів. Окремі мають по дві-три круторогі, а є такі, у кого нараховується по п’ять-шість голів. Нині одночасно збирає приблизно півтори тонни молока. У розпорядженні заготівельника конячка, запряжена у воза, а на ньому — бідони. Щоранку об’їжджає двори. Зібране молоко доставляє на молокоприймальний пункт. Його обладнав у селі молокозавод, встановив холодильник. У ньому молоко охолоджують до належної температури. Потім його забирають заводськими молоковозами. Вести бухгалтерію допомагає дружина Людмила.


— У нас власники корів знають, що ціна багато в чому залежить від них самих, — продовжує Володимир Іванович. — Хоча насправді літр не має коштувати, як нині — п’ять гривень. Це вартість половини буханця хліба. Вісім гривень — це приблизно та ціна, яка дає можливість хоча б покрити затрати. Про прибуток не йдеться. У нас є люди, які отримують саме таку ціну — 7, 8, буває, і 9 гривень за літр. П’ять гривень -це ціна за молоко базисної жирності — 3,4 відсотка. Але можна заробити більше. Завод надає таку можливість тим, у кого молоко має жирність вищу від базисної.


Взимку за молоко базисної жирності завод платив 5,8 гривні за літр, нині — п’ять. «У кого молоко вищої жирності, відповідно більше отримує, — пояснює заготівельник. — Узимку частина корів давала молоко жирністю 4—5,5 відсотка. Їхні власники заробляли пропорційно більше, декому виплачували до дев’яти гривень за літр. І навпаки, якщо один з показників не відповідає стандарту, за таке молоко платять менше».


Розрахунки проводить заготівельник. «Мені завод видав прилад, який називається «Екомілк», це аналізатор молока, — продовжує він. — З його допомогою визначаю жирність, щільність, кислотність. Дуже важливо, що він показує наявність у молоці води. Земляки знають: у мене розмова з нерадивими коротка. Попереджую раз, другий, а на третій кажу: «Шукай собі іншого заготівельника, з тобою працювати більше не буду».


Якість молока перевіряє вибірково. Декілька днів підряд робить це в окремо взятому дворі. На підставі отриманих даних визначає середній відсоток жирності й розраховується із здавачами.


— Важко було спочатку, — пояснює Володимир Левченко. — Люди ображалися, дехто навіть погрожував, всього було. Коли зрозуміли, що можуть заробити більше, почали ставитися до справи по-іншому, до мене також. Я ж даю їм можливість заробити! Вивчив усіх, як свої п’ять пальців. Перевірку роблю вибірково. Ніхто з 60 здавачів молока не знає, коли дістану «Екомілк».


Зарплата заготівельника також залежить від кількості та якості зданого молока. Каже, мають спільну зацікавленість — здавачі молока і заготівельник. Молоко дає «живу» копійку. «Чому ж відмовлятися її заробити, коли є така можливість?» — наголошує Володимир Левченко.

Вінницька область.


P. S. Отримати коментар у директора Літинського молокозаводу Олени Гуренко автору публікації не вдалося — на телефонні дзвінки абонент не відповідає.


Мал. Миколи КАПУСТИ.

Коментар

Голова Літинської районної ради Віталій Мельник:


— Мені відома ситуація із зміною ціни на молоко, — каже пан Віталій. — Повірте, вона стосується не тільки нашого району, чи області. Сезонні коливання ціни на молоко від корів, що утримуються в індивідуальних господарствах, це проблема загальна. Я особисто мав тривалу розмову з керівником Літинського молокозаводу. У них свої аргументи, головний з яких — влітку молоко має нижчу жирність, ніж взимку, по-друге, його значно більше, по-третє, стає меншим попит на продукцію молокозаводів, особливо, твердих сирів.


В одному населеному пункті, я кажу про село Журавне, із заводчанами порозумілися, в іншому — Уладівці, досягти цього не вдалося. Незважаючи на це, молоко в Уладівці все одно закуповують. Роблять це заготівельники з інших заводів. Ринкова економіка диктує свої умови. Хоча не можна скидати з рахунку й людський фактор. Якщо власник підприємства не знаходить спільної мови із земляками, то це про щось свідчить. Влада не має права втручатися в господарську діяльність приватника. Завод у приватній власності і протилежна сторона — здавачі молока — також мають приватну власність. Досвід роботи сумлінного заготівельника Володимира Левченка може стати у пригоді для інших. Він доводить те, що за якісну продукцію можна отримувати більше коштів навіть за нинішньої вартості молока.

 

Всі статті рубрики На головну