У цьому матеріалі ми наводимо витяги з повідомлень, які відправляють нам до редакції наші співвітчизники, котрі залишилися на окупованій території.
— Перші дні травня в «ЛНР» — це суцільна низка свят, — пише нам луганчанка Світлана М. — За кількістю вихідних днів «луганська влада» вже переплюнула новорічно-різдвяні канікули: «День солідарності трудящих», «День Перемоги», «День Республіки», «День Конституції». І все святкується пафосно, з розмахом, із бравурними гаслами й виступами про те, що от-от щось відбудеться й «ми заживемо». Тільки треба «затягти пояси» і трошки ще потерпіти...
— На заходах були присутні безліч кокошників, балалайок, мотрьошок, ряжених козаків, — пише Геннадій П. — Таке відчуття, що всі ці свята ставить якийсь заокеанський режисер, виходячи зі своїх стереотипів про «русский мир». Хоча цьому є логічне пояснення. Річ у тім, що Донбас хоча й розмовляє переважно російською, але все одно продовжує залишатися на ментальному рівні закордоном для Росії. Звідси й стереотипи...
До речі, окремо хочу написати про справжніх іноземців. До нас нині активно з’їжджаються різні аферисти з різних країн. Їх приймають мало не як глав урядів і представляють їхній візит як «визнання молодої республіки».
Я не звертав уваги на весь цей балаган, поки не запросили до луганського міськвиконкому як представника місцевого бізнесу на якусь нараду, що голосно називалася «інвестиційний форум». На цій зустрічі найбільше носилися з якимсь італійським «антифашистом» Андреа Пальмері.
Уже вдома я пошукав про нього інформацію в Інтернеті. З’ясувалося, це ще той «кадр»: керівник італійської крайньої правої напівкримінальної організації. За неонацистські акції тепер переслідується італійською поліцією.
Через це він втік на Донбас і воював як найманець у банді «Призрак».
Ось такі в нас в еленерії «інвестори», яким тепер «зелене світло». А нас ще «місцева влада» закликає із ним і схожими «представниками іноземного бізнесу» співпрацювати. Страшно уявити, яке походження в «інвестицій» цього «антифашиста» з неонацистськими переконаннями і кримінальною історією...
— А в нас тепер багато «залітних» іноземців з каламутним минулим, — пише жителька Луганська Марина С. — Із них навіть «коробку» на «першотравневій демонстрації» сформували. Зрозуміло, йшли демонстранти із прапорами «зарубіжних партнерів». Хоча в запопадливості показати масовість «міжнародної підтримки молодої республіки», мабуть, витягли із закапелків все підряд, не особливо з’ясовуючи, яку країну той чи інший прапор представляє. Зрештою, на демонстрації серед інших був помічений навіть прапор ГДР...
— Апофеозом «свят» були, звісно, феєрверк та ілюмінація на луганській телевишці, — пише луганчанка Євгенія Р. — Усю вежу обвішали лампочками у кольорах прапора «ЛНР»: блакитний, синій і червоний. Поблизу, справді, їх видно, але оптичні закони фізика зіграли з колаборантами злий жарт. Якщо дивитися на освітлену телевишку з великої відстані, то колірна гама переломлюється й вежа вся блискає вже не в сепарських колорах, а в синьо-жовтих.
Коли мій чоловік побачив цю гру кольору, то аж підстрибнув: «Наші в місті!». Звісно, це був жарт. Хоча дуже шкода...
