Нинішньої весни дефіциту гречки на прилавках магазинів не спостерігалося. Причина — не тільки щедрий торішній урожай гречки. У торговельні мережі, скаржаться виробники, активно просочується імпортна крупа. Мовляв, завозять здебільшого російську, транзитом через Білорусь. І такий товар переходить дорогу гречці вітчизняній, відповідно мінімальна ціна в роздробі тримається на рівні 28—30 гривень за кілограм. Хоча українські виробники планували продавати свою продукцію дорожче. І тепер ведуть мову навіть про запровадження імпортних обмежень на цю крупу.
Інфографіка асоціації «Борошномели України».
Гречане питання, зокрема, привернуло увагу учасників конференції «Бакалія 2017», що відбулася в Києві. Дієтичну крупу з Казахстану й Білорусі, за словами керівника асоціації «Борошномели України» Родіона Рибчинського, завозить одна з найбільших торговельних мереж, представники якої стверджують, що в Росії не беруть жодної тонни. Заходить фасована продукція і в мішках — потім її пакетують. І заборонити займатися такою діяльністю приватним компаніям ніхто не може. Звичайно, якщо низка підприємств, які потерпають від занадто дешевої, на їхню думку, гречки, не ініціюють антидемпінгове розслідування в рамках Антимонопольного комітету. Але зазвичай у відповідь активізуються й самі імпортери. Запускається зустрічна «хвиля», мовляв, наших споживачів хочуть позбавити недорогої продукції. І коло замикається...
За оцінками Родіона Рибчинського, загалом у країні спостерігається дефіцит гречки. Виник він не сьогодні — помітний спад відбувся ще 2013 року, й складно прогнозувати, що в середньостроковій перспективі ситуація кардинально зміниться.
— Причина об’єктивна, — зазначає Родіон Рибчинський. — Подивіться на врожайність гречки — 10—12 ц/га. Будь-яке господарство, що вирощує цю культуру, оцінює, скільки можна було б зібрати з такого ж гектара пшениці й відповідно переводить у ціновий еквівалент. Звідси випливає висока ціна гречки як сировини. До того ж це найвитратніша у виробництві крупа — потребує пропарювання, сушіння, тобто дуже тривалий технологічний процес. Звичайно, дорожчає гречка, виникають періодично якісь коливання на ринку — то вона зникає з реалізації чи на неї різко зростає ціна... Хтось навіть намагався деякий час адміністративними методами змусити переробників знижувати ціни, хоча від них мало що залежить.
Як розповів керівник асоціації, виробництво класичних круп’яних культур в Україні зменшується з року в рік. Але в нинішньому, за прогнозами, зросте до 386 тис. тонн. Пояснення просте — у 2016-му зібрали колосальний врожай гороху. Тому круп із цієї культури почали робити більше. Також різко зросли обсяги рисових круп — тому що почав працювати Каланчакський завод і ще кілька підприємств у Херсонській області, де після анексії Криму помітно збільшилося виробництво рису-сирцю. Запрацювали підприємства, які до цього стояли.
Негативну динаміку бачимо по ячмінних крупах: ячна — -5 відсотків, і пшоно — -11 відсотків. Зростання показує кукурудза — обумовлено це об’єктивними чинниками, обсяги виробництва королеви полів збільшуються — багато підприємств починають потроху у своїх універсальних цехах виробляти ще й кукурудзяну крупу.
Інфографіка асоціації «Борошномели України».
Експорт круп з України невеликий — 50—60 тисяч тонн на рік. Географія досить різноманітна, насамперед пов’язана з пострадянськими країнами-імпортерами і з державами, де досить висока частка російськомовного населення. Туди наша крупа й потрапляє.
