ЛИСТИ З ДОНЕЦЬКА
Днями в Донецьку відбулося перше засідання комітету з інтеграції Донбасу в Росію. Створено цей сумнівний орган у березні нинішнього року в Криму за дорученням Кремля. Завдання його вказано в назві — створювати умови для входження Донбасу до складу РФ. Очолити його довірили молодому колаборанту, який добре показав себе в період захоплення Криму, депутатові Держдуми А. Козенку.
Створення одіозного комітету стало черговим кроком повзучої анексії Росією Донбасу. Повторити кримський варіант чи захопити регіон воєнним шляхом не вдалося, тоді кремлівські стратеги вирішили діяти, як рептилії, — здійснювати повзучу анексію. Путін скрізь повторює, що він — за збереження територіальної цілісності України, а на ділі слідом за Кримом намагається відірвати Донбас.
Першим кроком було проведення сумнозвісного референдуму, який інакше як лохотроном важко назвати. Провернули його російські ставленики похапцем під дулами автоматів і видали за волю населення. При цьому була й ласа приманка: людям обіцяли, що, увійшовши до складу Росії, вони житимуть, як у Москві, де середня зарплата 70 тисяч рублів, а пенсія — понад 20 тисяч. От і повалив до скриньок довірливий народ.
Другим кроком стала ліквідація гривні й перехід на рублі. Це для того, щоб народ звикав до російських реалій.
Наступна стадія — запровадження в «ДНР» і «ЛНР» своїх паспортів і визнання їх на території РФ. Отже, жителі ОРДЛО формально ставали ніби громадянами Росії.
Нова влада взялася й за економіку: на всіх підприємствах, розташованих на території ОРДЛО, було запроваджено так зване зовнішнє управління, простіше кажучи: влада забрала їх у колишніх власників.
Що у підсумку ми маємо? Чи стало краще жити населенню Донбасу? Аж ніяк. Високі зарплати й пенсії були лише банальною приманкою, як сир у мишоловці. Зарплата навіть у шахтарів не піднімається вище позначки в 10 тисяч рублів, а пенсії у переважної більшості становлять 2,6 тисячі рублів. Якщо не платити за комунальні послуги, то з голоду не помреш, але зайву склянку кефіру собі не дозволиш, а про придбання одягу й взуття треба зовсім забути.
Підприємства, які перейшли під контроль влади, втратили ринки збуту, і майже все зупинилося, тисячі людей втратили роботу.
А від місцевих паспортів і вишівських дипломів в авіакасах і відділах кадрів із презирством відвертаються. За Маяковським: мовляв, «что это за географические новости?» І жоден комітет з інтеграції тут допомогти не в змозі.
Розум давно підказує: треба якось вибиратися з цієї ями, але ні в Кремлі, ні в ОРДЛО про це й чути не хочуть. Втім, ватажок «ЛНР» недавно сказав, що він не проти повернення в Україну, але для цього потрібна лише одна «дрібничка»: щоб у Києві сидів проросійський уряд, було ухвалено нову Конституцію, за якою Донбас, будучи в складі України, підкорявся б Росії. Заманливо, чи не так?
Іван КУТЬКО.
Мал. автора.
Донецьк.
