Усі процеси розвитку -- індивідуального, суспільного чи глобального масштабу -- мають фізіологічне підгрунтя. Геніальна ідея чи освідчення дівчині, вирізьблений вірш чи десятиповерховий матюк – то лише наслідки біохімічних процесів у людському мозку. Мова є одним з основних засобів вираження палких слів, поезії чи лайки. Вивчаючи мови, дивлячись вглиб них, як углиб неба, лісу чи ставу, п’ючи їх, як спраглий пілігрим – розумієш зв’язок мови з історичними, культурними чи природними передумовами. Наприклад, в ескімосів десятки слів для позначення напівтонів снігу і льоду, а в поселеннях у передгір'ях Каракоруму можна почути різнобарв’я епітетів для сірого каменю. Мелодійна носова французька ніби створена для неспішних світських теревенів, а слово «vergessen» – забути – є навіть у такої дисциплінованої нації, як німці. Арабська з часто зустріваним звуком «дж» – «іджтихад», «джаннат», «Джебраїл» – підкреслює волелюбність і нескоренність кочівників Сходу.
Джерело: http://www.chasopys.ua/events/event-2353.html
14 червня у Києві відбудеться чергова лекція нейрофізіологічного циклу Brainy, котрий проводиться креативним простором «Часопис», присвячена біохімічним аспектам мовлення. Слухачі дізнаються про взаємозв’язок мови і мислення, мову тварин та шибболети (слова, за правильною вимовою яких можна визначити належність до певної етнічної чи культурної групи – «борщ», «паляниця» тощо).
