Агресія Росії змусила українців переоцінити багато речей, змінити світогляд. Цей процес може тривати надто довго і «затребувати» зміну поколінь. Тож гасло «Діти — це наше майбутнє» у цьому контексті набуває певного філософського змісту.
Фото надані автором.
Виховати якісне нове покоління — святий обов’язок батьків, педагогів, наставників. І своїх власних дітей, і тих, кому доля посміхнулася менше, — дітей-сиріт. Не секрет, в яке середовище вони потрапляють — у світ, де кожен сам за себе.
То, можливо, саме військо стане для багатьох справжнім прихистком, рятівним острівцем. Сподіватися на те, що соціальна машина держави найближчим часом запрацює, не варто. А діти ростуть. Принаймні для хлопців уже з восьмого класу відчинені двері військових ліцеїв.
... Про це та інше гомоніли дорослі в затінку лісосмуги під Вінницею. А дітлахи тим часом тішилися й ловили шанс покрутити в руках грізні сталеві «іграшки», якими за кількасот кілометрів звідси дорослі дядьки «бавляться» по-справжньому.
— Диви, яка пушка! — захоплено кричав приятелеві хлопчак років восьми, благоговійно доторкаючись до корпусу переносного зенітного ракетного комплексу.
— Ага! А ось — ще одна!
Лісовою галявиною розсипалися діти в новеньких камуфльованих кепках. Вони смикали одне одного за рукави, показуючи то одну, то другу диковинку військового призначення. Так розпочався в лісі під Пултівцями благодійний захід для вихованців шкіл-інтернатів та дитячих будинків Вінниччини.
Є у Вінниці військово-патріотичний клуб «Свій», до складу якого входять майже півсотні нинішніх та колишніх військовослужбовців. Спільно з вінницькими волонтерами учасники цього об’єднання вже не вперше проводять військово-патріотичні заходи для дітей та юнацтва. Проте настільки масштабний захід, та ще й винятково для вихованців шкіл-інтернатів та дитячих будинків, а не для звичайних школярів, відбувся вперше.
Того сонячного дня до колишнього військового містечка, що розміщене в лісі поблизу села Пултівці, що під Вінницею, з’їхалися приблизно сотня дітлахів із двох шкіл-інтернатів та дитячого будинку, розташованих у різних районах Вінниччини. Також до благодійного заходу долучилися майже десять дітей-інвалідів, які можуть та бажають займатися спортом у міру своїх можливостей та загартовують свої тіла і душі.
— Для діток це — і стимул для подальшого розвитку, і просто цікавий та захоплюючий захід, — поділилася думками відома на Вінниччині волонтерка Діана Мороз, яка, до речі, два роки тому спочатку перемогла в конкурсі «Благодійна Вінниччина», а згодом у Національному конкурсі «Благодійна Україна-2015» стала єдиною з вінничан, хто здобув титули «Волонтер» і «Благодійник року».
Військово-спортивне свято для майбутніх захисників Вітчизни було вирішено провести на восьми навчальних місцях. Половину з них підготували учасники військово-патріотичного клубу «Свій», а половину — представники Командування Повітряних сил, за сприяння якого відбувався благодійний захід. Групу військовослужбовців Командування та військових частин Повітряних сил очолив на заході заступник командувача Повітряних сил з морально-психологічного забезпечення — начальник управління морально-психологічного забезпечення Командування Повітряних сил полковник Олег Кудренко.
Командування виду Збройних Сил, столицею якого є Вінниця, адже саме тут розташовано його штаб, підготувало для дітей, зокрема, виїзну експозицію Музею Повітряних сил. З неї діти та підлітки дізналися про історію військової авіації та Військ ППО, потримали в руках справжні переносні зенітні ракетні комплекси та приміряли льотні шоломи, побачили, яким є солдатський сухий пайок тощо. На іншому навчальному місці представники Центру управління пошуково-рятувальним забезпеченням польотів авіації Збройних Сил України познайомили хлопців і дівчат із парашутами та спорядженням льотчика, яке допомагає йому вижити в автономних умовах існування. Третім навчальним місцем, підготовленим військовими, став імпровізований тир, у якому під керівництвом та наглядом військовослужбовців 101-го окремого полку зв’язку Повітряних сил діти мали змогу постріляти зі справжніх на вигляд автоматів, які натомість стріляють не бойовими набоями, а маленькими кульками. Супроводжувала захід музика, що лунала з похідного клубу — пересувного відеосалону, який також надали військові. Щоправда, його увімкнули тільки тоді, коли співати втомилися люди — початок і більшу частину заходу для його учасників співали ветерани війни в Афганістані, запрошені організаторами свята.
Решта занять відбувалися на навчальних місцях, підготовлених «своїми» — учасниками військово-патріотичного клубу «Свій». Тут дітей навчали азів тактичної медицини та надання першої медичної допомоги, основ рукопашного бою та пересування за допомогою альпіністського спорядження. А ще наприкінці насиченого подіями й емоціями дня відбулася військово-спортивна естафета, під час якої діти проходили імпровізовану смугу перешкод та «розміновували» місцевість. До речі, роль мін грали бляшанки зі згущеним молоком, і діти відшукали дві з п’яти солодких «мін».
— Коли ми планували цей захід, ми розуміли, що це — діти особливі, — розповів керівник військово-патріотичного клубу «Свій» — кадровий військовий, начальник комунально-експлуатаційного відділу м. Вінниця полковник Василь Касьян. — Хтось із сьогоднішніх учасників змагань зростає у неповній сім’ї, хтось — тяжко хворий. І кожному з них необхідна увага, кожний має розуміти, що він потрібен іншим, що він — такий, як усі. І, мені здається, цим заходом зробити це нам вдалося. Діти захоплено проходили навчальними місцями, змагалися між собою та доводили собі та оточенню, що вони здатні на все це!
Щодо дітей-інвалідів, то це — взагалі окрема історія. Десять дітей, хворих на ДЦП, нарівні зі здоровими дітьми змогли пройти по канатах, а один із них попросив надати йому можливість у переддень Дня матері заспівати пісню про маму. Слова цієї щирої пісні та голос хлопчика зробили справжній фурор — серед присутніх не було байдужих людей, і майже у всіх очі були вологими від сліз...
За підсумками змагань перше місце у напруженій боротьбі виборола команда Староприлуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. «Срібло» дісталося вихованцям дитячого будинку «Родинний дім» з смт Вороновиця. Ну, і третє місце у запеклій боротьбі посіла команда Іванівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату. В особистому заліку переможцями стали Олександр Зубко (складання—розкладання АК-74), Анастасія Ляшенко (кращий стрілець), Олександр Комісарик (смуга перешкод) та Микола Іванов (кращий сапер).
Апофеозом насиченого спортивними заходами та цікавими зустрічами дня став обід, який волонтери приготували для дітей у справжній польовій кухні. І не могло бути на цілому світі страви, смачнішої за цю, у затінку під деревами, із димком солдатської кухні!
ДОСЛІВНО
Наталка Мацько:
— Мені дуже сподобалося тут, я переконана, що такі заходи є дуже корисними. Адже наше покоління — це покоління майбутніх захисників Батьківщини, яке прийде на зміну тим, хто боронить Україну нині. Серед таких, до речі, і мій старший брат Юрко, який уже два роки воює у районі проведення АТО, він — танкіст, і я ним пишаюся! Нині брат приїхав у відпустку, та невдовзі він знову повертається на схід.
ДОСЛІВНО
Андрій Полубудкін:
— А я хочу стати військовим! Мені дуже подобається стріляти і все, що пов’язано з військом! Сьогодні я вперше у житті вдягнув бронежилет і шолом, постріляв з автомата, потримав у руках ПЗРК — вражень купа! Дуже хочеться, щоб і надалі нас запрошували на такі заходи!
