Сьогодні — День скорботи 
і вшанування пам’яті жертв війни в Україні 


Війна увійшла в життя мільйонів українців трагічною сторінкою. Розпочалася найжахливіша доба в історії народу, що забрала життя кожного п’ятого співвітчизника. Горем і болем вона увірвалась у кожну українську домівку, кривавою раною пройшла через серця і долі.
Відповідно до указу Президента України від 17 листопада 2000 року з метою всенародного вшанування пам’яті загиблих українців, їх подвигу та жертовності щороку в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.


Друга світова війна — найкривавіший військовий конфлікт, що забрав приблизно 85 мільйонів людських життів. Упродовж майже двох років Третій рейх і СРСР виступали союзниками, а від 22 червня 1941 р. вступили у військову конфронтацію, відому як німецько-радянська, або, за радянською історіографією, Велика Вітчизняна війна 1941—1945 років. Цей конфлікт не є тотожним поняттю Другої світової війни. Війна між СРСР і Німеччиною та її союзниками була складовою більш широкого за хронологією і географією глобального конфлікту, про що раніше не згадувала радянська історіографія, так само, як нині цього не робить російська пропаганда.


За даними українських істориків, прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8—10 мільйонів осіб, загальні демографічні — понад 13 мільйонів, економічні — 285 мільйонів тогочасних рублів. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, а затим з тавром «зрадників» прийняли на себе тягар лихоліття, поки кремлівські стратеги збиралися із силами.
Друга світова стала одкровенням, яке відкрило для співвітчизників усю підступність і цинічність нацистського й комуністичного тоталітарних режимів. Злочини гітлерівців на окупованих територіях України — Голокост, розстріли мирного населення, спалені села — сьогодні відомі всьому світу. Водночас десятиліттями замовчувалися численні злочини комуністичного режиму на нашій землі — розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941-го, підрив Дніпрогесу і вбивство в Одесі поранених червоноармійців.


У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти — сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років. Такий він — Український вимір Перемоги. Священний обов’язок прийдешніх поколінь — навіки зберегти пам’ять про тих, хто обстояв перемогу в жахливій війні, хто став взірцем істинної мужності та патріотизму.
Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу зі зброєю в руках захищають наші кордони, нашу волю, наш демократичний вибір. Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим!
Віддаймо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Слава їм, вічна і світла пам’ять!