Питанням завдання державі шкоди, а саме — державному бюджету, ось уже не перший рік переймається Державна установа Інститут всесвітньої історії НАН України (до 2012 р. — Інститут європейських досліджень НАН України).


А виникло це питання після зміни директора установи. Новий очільник вирішив провести ревізію діяльності інституту, зокрема за 2007—2008 рр. Внутрішня ревізія НАН України виявила фінансові порушення, зокрема щодо виплати премій та формування штатного розпису. Наступна ревізія, здійснена вже столичним КРУ, підтвердила попередній висновок і передала матеріали до правоохоронних органів. У 2011 р. справу почав розглядати суд, але до рішення у справі досі так і не дійшли. То засідання переносяться у зв’язку з неявками учасників справи, то документи губляться, то, виявляється, що лишилися нез’ясовані питання.
З постанови Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2015 р.: «Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2013 року вказано на необхідність надання судом першої інстанції судового доручення органу досудового розслідування про проведення додаткової ревізії фінансово-господарської діяльності Інституту Державною фінансовою інспекцією м. Києва. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 16.06.2014 року надано судове доручення Печерському РУ ГУ МВС України у м. Києві про проведення такої ревізії. 20.06.2014 року копія постанови суду направлена до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві для виконання.
У зв’язку із втратою копії постанови суду в Печерському РУ ГУ МВС України у м. Києві 04.02.2015 року копію постанови направлено для виконання повторно.
Згідно з повідомленням Державної фінансової інспекції у м. Києві від 12.03.2015 року ймовірний термін проведення ревізії — серпень 2015 року, й тільки та лише в разі, коли орган досудового розслідування надішле звернення, яке б відповідало вимогам законодавства.

Таким чином, протягом майже року орган досудового слідства, прокурор не вжили належних та дієвих заходів, які б сприяли меті кримінального судочинства, порушили розумні строки тривалості провадження... Суд доходить висновку, що під час досудового слідства у даній справі залишились недослідженими обставини, з’ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи. ...Справу направити прокурору Печерського району м. Києва для організації додаткового розслідування».
А далі, як з’ясувалося, загубилася не лише постанова суду, а сама справа. Як повідомила Київська місцева прокуратура в листі № 6 від 10.04.2017 р.:
 «...для вивчення стану досудового розслідування у кримінальному провадженні направлено запит начальнику СВ Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві про надання до місцевої прокуратури матеріалів вказаного кримінального провадження, однак на адресу прокуратури надійшли матеріали у кількості 9 томів. Місцезнаходження 15 томів кримінального провадження №12015100060008051 не встановлено». Тобто 15 томів справи, початок якої сягає 2009 року, 15 томів обсягом з добрячу шафу і вагою під 50 кіло зникли?
Усі ці роки інститут десятки разів звертався до безлічі поважних інстанцій, з Генеральною прокуратурою включно, з проханням прискорити розгляд справи і забезпечити представництво державних інтересів з боку міської прокуратури, принаймні унеможливити зриви судових засідань через неявку або систематичну «ротацію» прокурорів. Однак не отримав жодної реакції, окрім ввічливих відписок і твердження, що підстав для прокурорського втручання на рівні міської прокуратури немає. Утім, надзвичайно повільно, але справа таки рухалася до завершення. Уже були двічі опитані всі свідки, експерти, працівники установи. Вже було призначено ще одну повторну фінансову ревізію, яка мала б розставити всі крапки й визначити суму, на яку було завдано шкоди Інституту та Державі Україна, однак справу суд передав на додаткове розслідування.

У квітні 2016 р. ґрунтовний висновок фінінспекції потрапив до прокуратури та до слідчого поліції. Слідчий, як кажуть представники інституту, ознайомившись із ним, запевнила, що тут все зрозуміло, прозоро, і справу незабаром буде передано до суду.
Відтоді минув понад рік. Цивільний позивач у кримінальній справі — наукова установа, що фінансується з бюджету (а з початком війни — істотно недофінансовується, як і решта наукових установ), майже 10 років залишається з носом.
Протягом 2016—2017 рр. інститут неодноразово намагався ознайомитись зі станом справи. А на початку року з листа прокуратури м. Києва від 03.04.2017 р. вони дізналися, що «згідно з актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України» від 24.03.2016 року Державною фінансовою інспекцією у м. Києві порушень за період з 01.01.2007 по 01.01.2009 року не виявлено». З грудня 2016-го триває листування інституту з прокуратурою усіх рівнів, яка в особі міської відповідає заявнику і депутатам Верховної Ради України, котрі втрутились у справу, що, по-перше, слідчим призначено ЩЕ ОДНУ судову експертизу, а, по-друге... справа зникла. Закотилася під стіл чи випала крізь дірку в кишені?
А що правоохоронні органи? А вони обіцяють провести службову перевірку прикрого випадку. За її наслідками докірливо покивають головою, скажуть: «Ай-яй-яй» і пригрозять пальчиком? Мабуть, той, хто допустив зникнення справи, не особливо й ризикував, якщо на одній шальці терезів — докір, а на другій... А от що було на другій — і мали б встановити правоохоронці. Проте вправність їхньої роботи — що до реформи, а що після — засвідчує ця справа.


Артур Владан.