Йдеться про проект, який запровадив німецький митець Гюнер Демніг. Його суть полягає в тому, щоб у фасади будинків, де колись мешкали жертви нацизму, вмуровувати бетонні камені з латунною пластиною, де значиться ім’я цих жертв. Кубічні камені отримали назву «Камені спотикання», спонукаючи перехожих зупинитися, прочитати написане і віддати данину пам’яті невинно убієнним (на знімку).
У Західній Європі вже встановлено тисячі таких пам’яток. Мали вони (чотири перших) з’явитися і в Рівному. На них імена Володимира Мисечка, Якова Сухенка, Зузанни Гінчанки, Якоба та Рахелі Круликів.
Володимир Мисечко був священиком, усіляко підтримував українську національну культуру й українське просвітнє слово. 23 червня 1941 року неподалік Різдво-Богородицького храму освятив символічну могилу на вшанування пам’яті кількох тисяч невинно розстріляних енкаведистами бранців в’язниці. Відмовився співпрацювати з окупаційною владою. У жовтні 1943 року протоієрея Володимира Мисечка разом з представниками української інтелігенції та духовенства заарештували, а затим розстріляли.
Яків Сухенко був інженером. Він рятував євреїв у роки Другої світової. Зокрема, вберіг життя рівнянкам Варварі й Мірі Барац. Це нацисти викрили, його розстріляли. У 1983-му Якова Сухенка було визнано Праведником народів світу.
Зузанна Гінчанка відома як поетеса. Автор гострої та влучної політичної сатири, часто антифашистського спрямування. Була закатована гітлерівцями в 1944 році.
Якоб та Рахель Крулики самі пішли на загибель, аби не потрапити в лабети гестапо.
Усі ці імена планувалося повернути на фасади будинків у Рівному, в яких названі мученики колись проживали. Утім, у визначений час акція пам’яті не відбулася. Як з’ясувалося, «Камені спотикання» були затримані на митниці. Відповідно вони мають пройти розмитнення, а ті, хто їх віз, до такого повороту подій не були готові. Отож акція відкладається.
Євген ЦИМБАЛЮК,
краєзнавець.
Млинів Рівненської області.
Фото з інтернет-ресурсу.
