або Відкритий лист підприємця та інвестора з Путильського району Чернівецької області Анатолія Стефанюка
Хочу насамперед привернути увагу громадськості та влади до проблеми ведення бізнесу в гірських районах. Обидва мої проекти — молокозавод «Путильська молочарня» та еко-курорт «Хутір Тихий» — є передусім соціальними і саме тому — збитковими. Я розпочав їх, бо вважав, що зобов’язаний зробити щось для краю, в якому народився і виріс, мав вільні кошти і вирішив вкласти їх у нерозвинуту економіку гірського району, зголосившись на пропозицію районного керівництва.
Попервах було дуже непросто. Через нестачу кваліфікованого персоналу мені доводилося витрачати чималі гроші на семінари і тренінги, запрошувати менеджерів з інших районів. Через помилки недосвідчених працівників втрачав десятки, сотні тисяч гривень. І от нарешті, здається, досягнув мети: створив сталі, добре навчені колективи, й обидва підприємства почали неквапно, але стабільно зменшувати збитки.
Саме у цей момент наразився на шалений тиск перевіряючих органів. У розпал травневих свят, коли на «Хуторі» було багато гостей, туди нагрянула позапланова перевірка Управління соцзахисту населення Чернівецької області. Незважаючи на те, що за два місяці до цього перевіряючі районного управління соцзахисту вже провели планову перевірку підприємства і не знайшли жодних порушень. Обурена тим, що співробітники «Хутора» збираються знімати хід перевірки на камеру, інспектор Управління соцзахисту викликала поліцію, звинувачуючи наших працівників у перешкоджанні її діяльності. За це нам тепер загрожує штраф у 320 тис. грн. А вже 8 травня до «Путильської молочарні» приїхали чотири (!) бригади з районного відділу Державної фіскальної служби. Фіскали, припустившись багатьох грубих порушень податкового законодавства, після трьох тижнів роботи на моєму підприємстві нарахували йому 2,1 млн. грн. додаткових податкових зобов’язань. Про це отримав акт на 79 (!) сторінках.
Коли я розповів це журналістові «Голосу України» та місцевій пресі, то розраховував на суспільну дискусію, щоб отримати відповіді для себе і для таких, як я, інвесторів: чи можлива і чи потрібна подальша робота цих моїх підприємств; якщо потрібна, то на яких умовах і за якими правилами; і коли буде сприяння інвесторам та підприємцям?
Уже триває процедура адміністративного оскарження незаконно накладених на мене податкових санкцій, і тепер хочу подати ще й позов за образу честі й гідності.
Бо в одному з обласних видань, напевно, на виправдання своїх дій, було розміщено низку звинувачень на мою адресу. На що я хотів би відповісти по суті.
«Мільйонні» доходи та «несплачені» податки
Ви вказуєте, що «Путильська молочарня» отримує десятки мільйонів доходів за 2014—2016 роки. І ви, і я знаємо, що це не відповідає дійсності.
Мене глибоко обурює той факт, що перевіряльники не звернули уваги на те, що я, на прохання керівників податкової, неодноразово збільшував валовий дохід своїх підприємств, щоб не псувати їм звітність. Під час перевірки жоден податківець на цей факт не звернув увагу або зробив вигляд, хоча на цьому наголошувалося.
А як можна зрозуміти ось таке: «Слід зауважити, що середній рівень сплати податку на прибуток на підприємствах, що здійснюють діяльність в даній галузі по Україні, вищий у два і більше рази»? З якими, цікаво, підприємствами ви порівнюєте молокозавод у гірському районі, що сполучений зі світом єдиною, фактично зруйнованою, дорогою? Скільки років працюють ці підприємства, і на який рік своєї роботи вони почали показувати бодай якусь прибутковість? Чи для вас відсутність прибутку — це вже злочин проти держави? Крім того, доходи та прибутки — різні речі. Прибутків я наразі не маю.
Знову ж таки, на прохання податківців, протягом 2013—2014 років декларації з ПДВ подавав з позитивним значенням, що коштувало мені 29 455 грн. Я не мав платити цих грошей. Більше того, держава не дала змоги відшкодувати 146 000 грн. ПДВ, на яке ми мали повне право. Отримати ці гроші підприємство вже не зможе. Ви пишете, що «рівень сплати ПДВ по підприємствах, що здійснюють діяльність в даній галузі по Україні — 2,11% від обсягу реалізації». Можливо, коли підприємство вже розвинене і йде тільки реалізація, воно так і є, але ж у нас, на той час, була тільки стадія розвитку. Я закуповував для молочарні основні засоби і, звичайно, ми повинні були відшкодувати собі це ПДВ, а виходить, що, пішовши вам назустріч, ми його просто втратили.
Щодо «схем», які мені інкримінують
У 2012—2014 рр. під обіцянки про підтримку моєї діяльності в районі від місцевої влади відкрив філію іншого свого підприємства, що спеціалізується на виготовленні кормових добавок для с/г тварин. На початку вона займалася тільки продажем. За свої ж кошти організував дводенний семінар для зоотехніків, ветлікарів та фермерів із залученням фахівців зі столиці. Також залучив до своєї ідеї колег, які займаються виробництвом комбікормів, з метою будівництва декількох виробництв для інтенсивного розвитку тваринництва в районі. Але далі... політична і економічна ситуація в Україні та відсутність реформ не дали змогу планам здійснитися. Від присутності цих підприємств район отримав збільшення доходів до бюджету. Претензій у правоохоронних органів і ДФС до підприємств моїх колег немає.
Ще одна «схема» полягає в тому, що я, як платник податку на прибуток, маю право сплачувати цей податок у місці мого проживання. Для цього прописався в с. Сергії Путильського району і сплатив у місцевий бюджет 280 000 грн. — це 56 000 доларів (по курсу долар — 5 грн.).
Тож, скажіть мені наостанок, у чому полягає та співпраця, крім поборів та податкового терору? І чи є хоч одне підприємство на Буковині, задоволене такою роботою?
Створюючи бізнес у Путильському районі, думав насамперед не про швидкі заробітки, а про розвиток та перспективу на майбутнє. Я готовий платити податки з кожної гривні прибутку, але проблема у тому, що прибутків мої путильські підприємства наразі не дають. Проте місцеві звинувачують мене у тому, що я у 2015—2016 роках не сплатив жодної копійки ПДВ. Чи їм невідомо про те, що коли підприємство не має прибутків, ПДВ воно не може платити за визначенням?
Хотілося б, все-таки, отримати відповіді на такі запитання від ДФС:
1. Наприкінці червня податківці повідомили мене про 80 млн. грн. узгоджених податкових зобов’язань, які «донарахували» підприємствам Буковини. Хто з податківців відповість за те, що їх не нарахували вчасно?
2. Скільки підприємств після такої атаки ймовірно підуть у тінь або й закриються?
3. Чи не вважаєте ви тритижневу перевірку підприємства, на якому працюють майже 70 осіб і від якого залежать тисячі фермерів, «кошмаренням бізнесу», про яке говорив Прем’єр-міністр — ваш прямий керівник? Чи «донарахування» цьому підприємству 2,1 млн. грн. відповідає оголошеному Прем’єр-міністром курсу на розвиток підприємництва?
4. Що саме зробила фіскальна служба для більшої інформованості бухгалтерів у Путильському районі Чернівецької області? Скільки провела семінарів, які допомогли б їм розібратись у нашому непростому законодавстві, що постійно змінюється? Скільки підприємств вберегла від банкрутства своїми консультаціями?
5. Найбільші санкції на «Путильську молочарню» накладено за «порушення» 2013—2014 року, хоча згідно з Податковим кодексом України, будь-які податкові перевірки мають стосуватися щонайбільше трьох останніх років.
Яке ваше ставлення до цього?
6. Чи свідомі ви того, що вимагаєте обкласти податками кошти, які я, як інвестор, вносив на рахунки власного підприємства, щоби втримати його на плаву? Ви вважаєте таке оподаткування справедливим?
7. Для чого ваші працівники після трьох тижнів перевірки поставили вимогу скопіювати всю (!) документацію «Путильської молочарні»?
Якщо у ДФС є бажання дослідити моє підприємницьке минуле, готовий надати інформацію про свою діяльність із 1992 року. Але, напевно, було б коректно, щоб ви розпочали з себе, зі своїх доходів та витрат та показали сплату податків зі своїх витрат.
Всі державні органи мають сумлінно виконувати свої обов’язки. Я з повним розумінням ставлюся до вашої праці з поповнення державного бюджету. Але тут якийсь недалекоглядний підхід використовується під час здійснення цієї роботи. Якщо за один раз зібрати максимальну кількість податків, що призведе до неминучого закриття основної маси підприємств, то хто наповнюватиме скарбницю в майбутньому? Звідки тоді взяти надходження наступних періодів? Про важливість сплати податків завжди йдуть дискусії. Ця тема справді є актуальною завжди. Це той випадок, коли потрібно, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі. Тим, хто пише податкові закони, іноді хочеться нагадати просту істину, що стягнення податків — це як мистецтво обскубувати гусака так, щоб отримати максимальну кількість пір’я з мінімумом писку.
На моє тверде переконання, органи Державної фіскальної служби мають перетворитися на помічників підприємців та інвесторів, які згодом платитимуть податки, покращуючи фінансові результати району, області та країни загалом.
І ще після численних заяв очільників Державної фіскальної служби України про створення сервісних умов для ведення бізнесу дуже сподіваюся, що позиція Києва і методи роботи центральної ДФС дуже різняться від «роботи з підприємцями», яку проводять їхні регіональні управління.
Важливо, щоби підтримка влади була не лише на словах
Подаю цитати Прем’єр-міністра та віце-прем’єр-міністра на підтримку малого інвестора.
«Модель, яка працює на всій території України, у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях не спрацьовує. Ми звернулися до австрійських колег, які мають величезний досвід саме роботи з гірським населенням, із залученням інвестицій в гірські райони, розвитку туризму... Ми будемо для гірських районів робити зміни в методиці формування спроможних громад і підтримки цих громад. Щоб така громада була спроможна, потрібно дати їй більше часу державної підтримки для того, щоб вона могла побудувати інфраструктуру, залучити інвестиції», — заявляє віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко.
«Критичне питання — це неправомірні перевірки бізнесу. Всі підприємства модернізуються, ростуть, але з такими муками, з такими стражданнями. У мене була розмова з Президентом. Його позиція однозначна. Всі, хто заважає бізнесу — є ворогами. Міністри мають вправити мізки силовикам, щоб уникнути руйнування інвестклімату в країні», — наголосив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.
Анатолій СТЕФАНЮК, власник ТОВ «Путильська молочарня» і ТОВ «Еко-курорт «Хутір Тихий».
