Зустріла якось знайому молоду землячку. Вона живе в одному з містечок Житомирщини, де нелегко знайти роботу, навіть маючи вищу освіту. Кілька років шукала, працювала в різних місцях, але не задовольняли ні зарплата, ні умови.
— Зібралася їхати в Польщу. Вже маю візу, — поділилася тоді дівчина.
— Там є для тебе робота? — запитую.
— Є. На шоколадній фабриці. Й житло дають пристойне. А тут мені нічого не світить, — констатувала моя співрозмовниця із сумною ноткою в голосі. — Мій брат теж не знайшов у нашому містечку підходящої роботи й подався за кордон — фарбарем трудиться.
Побажала знайомій успіхів, а потім пригадала, що серед тих, кого знаю, вже чимало таких заробітчан, особливо на польських теренах. Кілька місяців тому виїхало молоде подружжя. Бабуся того хлопця потім розповідала, що влаштувалися внук із дружиною непогано: він — на будівництві, вона — в ресторанному бізнесі. Винайняли квартиру, не бідують...
Останнім часом таких прикладів побільшало. Нині в Польщі перебувають 1,5 мільйона наших співвітчизників, які поїхали туди в пошуках роботи. Чимало з них планують там залишитися.
Як пише польська преса, женуть українців на чужину економічні проблеми. Підраховано, що дохід пересічного мешканця нашої країни нині менший за той, який мають жителі Північної Африки. Коментарі тут, певно, зайві. Понад те, як поінформував директор відділу стратегії Warsaw Enterprіse Іnstіtute, радник компаній польського оборонпрому Анджей Талага (його слова наводять видання Rzeczposplіta й газета «Високий Замок»), ООН внесла Україну і Польщу до переліку країн, яким загрожує депопуляція.
«На Україну насувається справжня катастрофа. Демографічна криза у поєднанні з економічним занепадом створюють геополітичну діру, і її мусить хтось заповнити — Росія або Захід, — вважає Анджей Талага. — Через 30 років населення Польщі скоротиться до 32 млн. осіб. А до кінця нинішнього століття — до 25 млн. Утім, попри катастрофічну тенденцію, Варшава може дати собі раду, оскільки її економіка розвивається... Це означає, що у Польщі з’явиться можливість активно просувати програми заохочення народжуваності, фінансувати безплатні ясла і дитсадки. Країна стане більш привабливою для іммігрантів».
Отже, наші співвітчизники, особливо молоді, ще активніше полишатимуть Україну й виїжджатимуть туди, де їм пропонуватимуть кращу платню, ліпші умови проживання тощо. Якщо цей прогноз здійсниться, то чи буде кому розвивати нашу країну? В ній можуть зостатися лише немічні пенсіонери. «Демографічні дані ООН — це лише перший сигнал тривоги», — застерігає Анджей Талага. На цей сигнал мають врешті звернути увагу наші правителі, які, схоже, не дуже цим переймаються. Аби їм було ким «правити» з часом...
Моя знайома таки виїхала на польські терени і тепер працює на шоколадній фабриці 10—14 годин на добу, шість днів на тиждень. Фасує шоколадки. Платять їй вісім злотих за годину. Її знайомий хлопець влаштувався на рибозаводі — отримує 550 доларів за місяць. Інші заробітчани, які збирають фрукти і тепличні гриби, мають по 700 доларів щомісяця (це десь 17,5 тисячі гривень). У себе в поліському містечку вони про таку суму і не мріяли.
Крім того, роботодавці пропонують безплатне житло для сімейних пар, а в обідню пору підгодовують чаєм зі смаколиками. Тож чи повернуться молоді заробітчани згодом додому?
Житомир.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
