Шириться, квітне буйним цвітом агітація від лукавого за вільний продаж землі сільськогосподарського призначення. Мовляв, дозвольте селянам продавати землю, щоб вони досхочу наїлися та напилися за нові статки. А то, бач, містяни жирують, розпродавши свою приватну власність — квартири, а бідним селянам — зась! Несправедливо так знущатися над годувальниками країни.
Демагогія махрова, адже «хрущовки» вже давно відстояли своє: ненажерливих хижаків така приватна власність просто не приваблює. Не зашкодить нагадати, навіщо було розгорнуте колись небачене житлове будівництво.
Все просто — бурхливе зростання економіки вимагало мільйонів нових робочих рук будівників комунізму! І квартири надавали їм безплатно для активної праці на підприємствах, що як гриби після дощу росли в містах — промислових центрах.
Але спальні райони для трударів вигадали не тільки у нас. Я надибав їх ще й у далекому ринково ліберальному Сінгапурі, де діяльність місцевих комуністів офіційно заборонена. І знаєте, до чого докотився диктатор Лі Куан Ю? Він надав усім сінгапурцям безплатне житло, але з однією умовою: продавати чи здавати в оренду його категорично заборонено. Тобто житло не може бути джерелом доходу. І це ще не все: сінгапурцям дозволено за чесно зароблені гроші викупити квадратні метри і тоді робити з ними усе, що заманеться. Для виплати, уявіть, надається термін від п’яти до... сотні років!
Тепер второпали, до чого веду? Земля мусить стати для українських аграріїв передусім засобом виробництва, а у повну приватну власність фермер може викупити її за зароблені на ній кошти. Слава Лі Куан Ю! Він підказав нам, українцям, як уникнути чергової та остаточної катастрофи. Для цього наш претендент на володіння землею повинен скласти бізнес-план на певний період діяльності. Під цей план спеціально створений Земельний банк мусить надавати обґрунтований безвідсотковий кредит та взяти фермера під свою опіку. Така система забезпечить можливість створення та реалізації ліквідної сільгосппродукції та реальну можливість викупу землі. Отож працюйте, українці, на благо неньки-України та заробляйте на безбідне життя й відкладайте на омріяну та цілком доступну повну приватизацію землі. Впевнений, що фермер, який власною працею осягне цінність землі-годувальниці, ніколи не занапастить її, продавши будь-кому. Сінгапурці спромоглися, а чи готові ми?!
