У селі Пляшева, що в Радивилівському районі на Рівненщині, розміщений Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», який у народі називають «Козацькі могили». Нещодавно тут відзначили 105 років з часу діяння Свято-Михайлівського храму (на знімку) на священному місці.
Відвідувачі «Козацьких могил», потрапляючи до Михайлівського храму, з приємним подивом дізнаються, що ця святиня — своєрідна мандрівниця. Вона «прийшла» сюди із сусіднього села Острів, а на своєму віку бачила ой як багато! Саме в ній Богдан Хмельницький прийняв від митрополита коринфського Іосаафа меч, освячений на Гробі Господньому в Єрусалимі, — як ознаку благословення на захист рідної землі та православ’я.
Постала Острівська церква 1650-го. А вже через рік їй судилося навік вписатися в історію, бо саме вона стала епіцентром одухотворення козацького війська. Тут 20 червня 1651-го митрополит Іосааф відправив службу Божу в знак благословення козацтва на ратний подвиг. Саме тут Богданові Хмельницькому було вручено меч, привезений з Єрусалима. А сам Іосааф став одним із героїв визвольної війни. Коли козацьке військо змушене було відступати, священик вийшов супроти польського загону і, піднявши над головою хрест, намагався зупинити супротивника. Він загинув, а польський король, вражений таким вчинком, наказав поховати убієнного з усіма почестями — саме під бабинцем Михайлівської церкви.
На початку ХХ століття святиня знову привертає до себе увагу — завдяки ініціативі відновити пам’ять про козацьку добу та пошанувати героїв-предків. Усе це мусило втілитися у духовному пантеоні «Козацькі могили».
Ініціатором будівництва «Козацьких могил» став архімандрит Віталій. Він у 1909 році у «Волинських єпархіальних відомостях» виклав своє бачення майбутньої святині. В контексті пантеону повинна була зайняти своє місце й Михайлівська церква.
Ідея о. Віталія знайшла втілення в архітектурному ансамблі «Козацьких могил». У 1912 році Михайлівську церкву розібрали, перенесли та відбудували у первісному вигляді на о. Журавлиха. За проектом єпархіального архітектора Волинсько-Житомирської єпархії Володимира Леонтовича, її з’єднали підземним переходом із гробницею новозведеного Свято-Георгіївського храму, де помістили останки загиблих героїв Берестецької битви.
У храмі збереглося чимало пам’яток минувшини. Головною прикрасою Михайлівської церкви став різьблений дерев’яний іконостас ХVІІ—XVІІІ ст., зроблений народними умільцями, а також ікони. Деяким із них — по сто і більше літ.
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Млинів
Рівненської області.
Фото автора.
