Звістка про те, що в село на постійне місце проживання переїхала молода родина, викликала ажіотаж серед місцевих жителів. Вони дивувалися: чому Вадим та Олена Мальцеви свідомо поміняли гамірливу атмосферу мальовничої Одеси на патріархальну тишу присеймівського села?
Були на це у подружжя вагомі причини. Як сказав голова родини, Чорноморське узбережжя вони покинули, щоб бути ближче до землі, відчути дух предків.

Разом із батьками переїхав жити в село і син Ярослав. Хлопець швидко освоївся у новій місцевості, познайомився з ровесниками і став своїм не тільки в селі, а й у Новомлинівській школі. У особі Ярослава навчальний заклад отримав не просто ще одного здібного учня, а й унікального музиканта, бо найбільше його захоплення — бандура.

Інструмент, що зачаровує...

Напевне, не думали батьки, що чергова родинна прогулянка Приморським бульваром стане переломним етапом у житті їхнього шестирічного сина. Вуличний бандурист просто заворожив дитину. Ярослав не хотів нікуди йти, а тільки слухав, як із-під вправних пальців музиканта линуть неповторні звуки.
— Після цього син зробив остаточний вибір на користь народного інструмента. Ми записали його в музичну школу і разом із ним захопилися історією цього унікального інструмента й українського кобзарства, — каже батько. — Попередній підсумок цього захоплення — повна тека грамот і дипломів лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів та фестивалів.
Із бандурою хлопець об’їздив мало не всю Україну. Юний музикант, зокрема, був нагороджений за виступ на престижному Міжнародному фестивалі юних талантів «Рекітське сузір’я-2014». «Цю перемогу син присвятив 220-річчю Одеси», — з гордістю кажуть батьки.
Хлопець не збирається зупинятися на досягнутому. Участь у фестивалях — хоч і важливий, але вже пройдений етап. А для розвитку здібностей потрібно кожну вільну хвилину присвячувати вдосконаленню гри.

...і лікує

Кілька років тому родина Мальцевих вирішила зробити подарунок пораненим бійцям АТО, котрі лікувалися в Одеському військовому госпіталі. Одна з палат стала концертною залою. У цілковитій тиші юний музикант натхненно виконав знаменитий «Запорізький марш» Євгена Адамцевича.
Звуки бандури зупиняли навіть лікарів, котрі проходили коридором. Усім хотілося почути, як грає та співає хлопець. І кожен номер юного бандуриста супроводжувався оплесками. На прощання кожному захисникові Ярослав подарував листівочку із зображенням запорізьких козаків, котрі їдуть на конях, а один із них грає на бандурі. Гарним почерком хлопчина підписав: «Дякую за те, що ви є. Бажаю здоров’я і сили. Бандурист Ярослав. Одеса».
А пані Олена приготувала воїнам українські деруни зі сметаною. «Дуже хотілося створити їм домашню атмосферу», — каже жінка.
...Переїхавши в Кербутівку, Ярослав Мальцев не полишив занять музикою. Нині він навчається під керівництвом досвідченого педагога Наталії Іванівни Тищенко в Бахмацькій школі мистецтв імені Андрія Розумовського.
Досить часто Ярослава можна побачити на різноманітних патріотичних заходах: на Покровському ярмарку в Борзні, на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку в Бахмачі та козацькому святі в Батурині. Талантом юного бандуриста був вражений навіть міністр культури Євген Нищук. Та й у Кербутівському будинку культури вже не на одному концерті дзвеніли 56 чарівних струн бандури. І віриться, що Ярослав подарує кербутівцям іще не одну пісню.

Андрій ДОНЧЕНКО.
Фото автора.