Осінь порадувала багатьох любителів «тихого полювання». Досвідчені грибники кажуть, що такого щедрого сезону не було вже кілька років поспіль. Доволі тепла і волога погода зробила свою справу: практично ніхто не повертається з лісу з порожніми руками, точніше — кошиками та відрами. Традиційно найбільший урожай найбажаніших білих грибів збирали мешканці північних районів Хмельниччини. Хоча пік збирання боровиків триває не так вже й довго — як правило, не більше тижня, проте ще й досі в лісі можна натрапити на цей гриб.

На кілька тижнів у поліських селах збирання білих грибів перетворюється на справжній родинний бізнес — до лісу йдуть всі від старих до малих. Для багатьох місцевих жителів, які вже роками не мають постійної роботи, він стає реальною можливістю заробити хоч якусь копійку. Адже кілограм білих нинішньої осені дотягував до 120 — 160 гривень. Однак таку ціну просили на ринку в обласному центрі. І робили це, як правило, не самі збирачі, а перекупники. Адже мало хто із селян відправляється зі своїм товаром до міських базарів. Причин кілька. Одна з них та, що, скажімо, зі Славутського, Шепетівського, Ізяславського чи Полонського районів, де найбільш щедрі грибні місця, до обласного центру треба здолати 100 — 150 кілометрів. Дорога далека і дорогувата. Транспортні витрати «з’їдають» значну частину прибутків. До того ж гриби — товар специфічний, який не може довго зберігатись. Якщо не продати його одразу, можна залишитись ще й у збитках. А ризик цього чималий. Бо хоча на лісні дари із захватом поглядає чимало покупців, проте дозволити собі поласувати таким дорогим продуктом може далеко не кожен.
Мешканці тамтешніх районів розповідають, що значно зручніше і дешевше їм добиратись до сусіднього обласного центру — Рівного. Та, якщо перефразувати відому приказку, чим далі в ліс на північ — тим більше грибів. У сусідів грибний урожай був ще більшим, тож і конкуренція серед продавців на торгових рядах була надто високою. У результаті для багатьох залишався чи не єдиний вихід — віддати товар перекупникам. А ті, розуміючи, що пропозицій багато, вміло скидали ціну. Тому в самих збирачів заробітки автоматично падали у кілька разів.
Кого не спокусив і такий варіант, консервували, солили і сушили все зібране. Такі запаси ніколи не зашкодять. Але при цьому період масового збору для багатьох господинь перетворився на складне випробування. Адже зі сходом сонця вже треба бути у лісі, до полудня бажано повернутись додому, потім до глибокої ночі чистити та переробляти гриби, а вдосвіта ... знову бути в лісі. Та всі ці труднощі забуваються, коли натрапляєш на грибне місце...
Спрогнозувати, яким на урожай буде наступний рік, практично неможливо, проте знавці стверджують, що, можливо, очікувати такого «грибного нашестя» тепер доведеться кілька років. Хто знає? Але в будь-якому разі у програшу не буде той, хто добре потрудився і зробив запаси. З ними можна і почекати...

Ірина КОЗАК.
Фото автора.

Хмельницький.