Чорне море — не Тихий океан, і тайфуни з циклонами тут практично не лютують. Але з морською стихією, навіть якщо це води Чорного моря, не слід жартувати.
Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» (МПРС) у цілодобовому режимі займається моніторингом ситуації закріпленої морської території, перебуваючи в постійній готовності надати допомогу морським суднам, що потрапили в біду, врятувати екіпажі з кораблів, які тонуть, виловити з води й доправити на берег екстремалів, котрі запливають у море на надувних матрацах.
Після невдалих штатних експериментів МПРС повернулася до колишньої схеми роботи. Донедавна морські рятувальники підпорядковувалися Адміністрації морських портів України. По суті, морські рятувальники були в становищі попелюшки в державному підприємстві. Рятувальні катери обшарпані, без належного технічного обслуговування, екіпажі одягнені хто в що, половина в старому спецодязі, який видавався ще в 2012 році. Як можна було так утримувати рятувальників?! Зараз усі вони вдягнені, взуті, триває процес навчання і забезпечення усім необхідним. Приводиться до ладу й техніка.

Флотилія прийде на допомогу

Віктор Сударев, керівник Казенного підприємства МПРС розповідає, що рятувальний флот України має п’ять сучасних пошуково-рятувальних катерів. Три катери проекту Boomeranger C-1100 можуть працювати в прибережному морі й на мілководді на дальностях 50 миль від порту-сховища. Це дуже хороші катери, які чудово себе показали в різних складних погодних умовах. Для двох «далекобійних» катерів проекту Patrol-150 загалом жодних обмежень не існує на Чорному морі. Вони обладнані дуже потужними двигунами й здатні відновлюватися в нормальний стан у разі перевертання. Ці судна нині несуть бойове чергування по всьому пошуково-рятувальному району України в Чорному морі.
На жаль, АМПУ не повернула морським рятувальникам «Олександр Охрименко» — колишнє головне судно флоту МПРС. Натомість передали дизель-електрохід «Сапфір» — багатофункціональне судно льодового класу. Воно відремонтоване, зайняло позицію, йому визначену.
Місця базування катерів — Вилкове, Затока, райони Чорноморська, Южного, Скадовськ. Можна сказати, що північно-західна частина Чорного моря повністю перекрита цими катерами.
Що стосується Азовського моря, де до чотирьох місяців на рік буває льодова обстановка, то ухвалено рішення направити туди після ремонту судна, які базуються в Маріуполі та Бердянську.
Коли погіршується погода, два рятувальні катери — один з району Чорноморська, другий із Затоки — виходять у море й контролюють банку, де зазвичай рибалки ведуть лов, у пошуку тих «героїв», які ризикують життям заради риболовлі й заради наживи від перевезення рибалок. І знаходять таких людей доволі часто.
Наприклад, кілька тижнів тому було оголошено штормове попередження, і в цей момент на банці перебував великий катер з рибалками на борту. Щоб уникнути проблем, рятувальний катер вийшов у море й супроводив катер з рибалками до порту-сховища.
Осінні шторми ще тільки починаються, а в жовтні якраз добре ловиться бичок — і безліч любителів риболовлі потягнеться в море. Тож роботи для нас у цей період додасться.
Через ситуацію з тимчасовою анексією Криму МПРС не втратила жодного плавзасобу. Всі судна було виведено. Але при цьому було втрачено контроль над щойно побудованим (більш як за 1 млн. дол.) радіоцентром у селищі Юркіне, що обслуговував «глухий» кут Азовського моря у районі Арабатської стрілки, над чудовим морським рятувально-координаційним підцентром у Керчі, у відремонтованому приміщенні Держгідрографії, оснащеному новітнім обладнанням, у Севастополі — над добре обладнаним офісом МРКПЦ. МПРС втратила контроль над точкою на Ай-Петрі, яка дозволяла в режимі УКХ прослуховувати й зв’язуватися із суднами до половини акваторії Чорного моря.

Заощаджувати на техніці — прирікати на загибель людей

На нещодавній 14-й міжнародної конференції морських рятувальників із країн басейну Чорного моря були присутні керівники морських рятувальних служб п’яти держав — Туреччини, Румунії, Болгарії, Грузії та України. За «традицією» проігнорували міжнародну конференцію морські рятувальники з Російської Федерації.
Учасники зустрічі озвучили інформацію про можливості своїх служб, про їх оснащеність пошуково-рятувальними засобами, навели статистику пошуково-рятувальних операцій і хибних повідомлень. Було обговорено питання, пов’язані з офшорними операціями із пошуку і рятування на Чорному морі (юридичні аспекти, безпека, охорона), взаємодії щодо пошуку й рятування між службами SAR і пасажирськими суднами, функціонуванням веб-порталу чорноморських морських рятувально-координаційних центрів, навчанням координаторів з проведення операцій. Було також розглянуто проблеми розмежування пошуково-рятувальних районів і обміну даними автоматизованої інформаційної системи про рух суден, проведення підводних рятувальних операцій.
— Наше головне завдання — координація дій, і в цій спільній справі важлива участь усіх країн, ніхто не має випадати з обойми, — сказав глава морського рятувально-координаційного центру Болгарії Пламен Бонєв. — І відсутність морських рятувальників із Росії на конференції в Одесі, а до того на зустрічах у Туреччині та Болгарії — факт прикрий.
Керівник Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» Віктор Сударев розповів на конференції, що морські рятувальники України контролюють територію 137 тисяч квадратних кілометрів — це четверта частина сухопутної території. 
Спекотним видалося нинішнє літо для морських рятувальників — збільшилася кількість випадків, пов’язаних із виходом відпочивальників у море на надувних незареєстрованних плавзасобах. За різкої зміни погоди, за вітру таких «мореплавців» несе на кілька десятків кілометрів від берега, і надати їм допомогу складно. Подібних фактів зареєстровано сотні. А подій із плавзасобами значно менше, але вони є. Тут можна згадати про затонулий між Кримом і Туреччиною теплохід і операцію з його порятунку.
Рятувальники готові до осінньо-зимового періоду. Вже відремонтовано всі судна. Цього року значно покращено матеріально-технічну базу. Але багато чого залежить і від оповіщення. Що швидше до рятувальників надходить інформація про подію, місце знаходження плавзасобу й кількість людей на ньому, то більше шансів їх знайти й урятувати.

В’ячеслав ВОРОНКОВ.

Одеса.

Фото з офіційного сайту «Морська пошуково-рятувальна служба».

 

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА

Віктор СУДАРЕВ, директор Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба»:

— Головне завдання морських рятувальників — забезпечення несення постійної пошуково-рятувальної готовності для оперативного порятунку людей, надання їм невідкладної медичної допомоги й евакуації у безпечне місце.
Ми розрахували, що для пошуково-рятувальної роботи в нашому районі площею 137 тисяч квадратних кілометрів необхідно два сучасні вертольоти. Місцем базування вертольотів буде Одеса. Звідси вони «закривають» усю нашу зону відповідальності до середини Чорного моря. Якщо знадобиться, їх нескладно перекинути в район Азовського моря. Ці вертольоти можуть вирішувати завдання і в морі, і в зоні п’яти приморських областей. Служить така техніка до сорока років. Для держави закупити два вертольоти — невеликі гроші. Сьогодні швидкохідні катери здатні дійти до найвіддаленіших точок нашого пошуково-рятувального району за десять годин. Але, згідно з морськими правилами, на подолання відстані відводиться до двох годин. А це може зробити тільки авіація. Чому два вертольоти? Бо за стандартами пошуку й порятунку не менше двох вертольотів мають працювати в складних погодних умовах. Коли щось станеться з однією машиною, друга забезпечує порятунок першого екіпажу. Що стосується строків, то ми сподіваємося на швидке розв’язання питання. Власне, рішення має прийняти Мінінфраструктури України, з яким є порозуміння. Але від моменту ухвалення рішення, звісно, мине якийсь час, адже такі спеціалізовані вертольоти не стоять готові на складі. З другого боку, також чималий час потрібен для підбору й навчання екіпажів.
Ну, й звичайно, морські рятувальники повинні мати всі можливості працювати та виконувати поставлені завдання в умовах льодових кампаній. Їм потрібні сучасне судно-флагман і кілька швидкохідних катерів. Багатоцільове судно-електрохід довжиною до 70 метрів з осадкою не більше 4,5 метра повинно мати льодовий клас, що відповідає для роботи на Азові в зимовий період. Нагадаємо ситуацію кінця 2011 року, коли 25 суден, пройшовши через Керченську протоку, не маючи льодового класу, потрапили в Азовське море в шторм. Вітер з льодовими полями загнали ці судна до Арабатської стрілки. Сталося загоряння одного суховантажу, рятувальники посадили вертоліт на кришку вантажного люка й урятували весь екіпаж. Загинуло друге судно, коли кригу довкола нього невдало обколов криголам, і вона проломила борт судна. Екіпаж евакуювався на лід, з якого людей забрав вертоліт. Для надання допомоги в подібних ситуаціях було б незамінне судно, про яке йшлося вище. Незамінне для допомоги постраждалим, для допомоги криголаму в проведенні караванів. Це судно має пробивати на Дунаї льодові затори, які там іноді утворюються, що призводить до повеней у населених пунктах на березі Дунаю.