Сільради, а частково й голови об’єднаних територіальних громад на Херсонщині уперто ігнорують заклики створювати місцеві підрозділи пожежної охорони, щоб довго не чекати, поки на гасіння пожежі приїдуть працівники ДСНС за кількадесят кілометрів з райцентру. У них на МПО хронічно відсутні кошти.

Та виявляється, проблеми є тепер не лише з коштами, а й з водою на гасіння пожеж. Якщо вогнеборці спустошать свою автоцистерну на 2,3 тисячі літрів (її зазвичай вистачає на лічені хвилин роботи), заправити її знову може бути просто ніде. Так, обстеження джерел пожежного водопостачання в одному лише Білозерському районі краю показало жахливу картину. Тільки половину з 87 тутешніх водонапірних веж спромоглися облаштувати спеціальним водозабором для автоцистерн, а з 343 пожежних гідрантів на вулицях чи на території установ і підприємств придатні до експлуатації лише 24. Та й до них ще треба дістатися, адже у самому райцентрі Білозерка та в десятках сіл під’їзди до джерел пожежного водопостачання не мають твердого покриття. Варто пройти дощу — і ґрунтова дорога перетворюється на суцільну баюру, що її навіть вантажівка подолати не здатна.
За порушення протипожежних норм і правил сільських голів та керівників установ, звісно, штрафують. Хоча порушникам простіше сплатити мізерний штраф у 340 гривень і зітхнути з полегшенням, аніж витрачати десятки й сотні тисяч на ремонт гідрантів, реконструкцію водонапірних веж тощо. У Білозерському районі Херсонщини навіть відсутній облік джерел водопостачання як такий, і в цьому є вина також районної влади. Та коли у селі запалає чиясь хата, керівники місцевого самоуправління разом із земляками не втомлюються лаяти пожежників: і їхали довго, і вилити на вогонь у них було нічого.
 

ТИМ ЧАСОМ

Формують бригаду тероборони
Загони територіальної оборони, що існують у кожному районі Херсонщини, можуть об’єднати у резервну бригаду. Про такі плани Міноборони України повідомив на зборах голова ОДА Андрій Гордєєв. Нині загони територіальної оборони краю налічують уже приблизно п’ять тисяч резервістів. Для них придбали військові однострої та регулярно проводять навчання. Немає тільки захисного екіпірування, штатної зброї (для стрільб її «позичають» у дислокованих тут військових частинах), транспорту та єдиного командного центру.