Мені 70 років. Понад двадцять з більш як тридцятилітнього трудового стажу пропрацював машиністом брикетного преса у шахтоуправлінні «Ватутінське» на Юрківській брикетній фабриці. Це, хто не знає, друга категорія шкідливості! Додайте до цього, що мешкали ми у 3-й Чорнобильській зоні. Доки брикетна фабрика працювала, отримував безоплатно майже шість тонн брикету на опалювальний сезон. Коли ж підприємство закрили, ще якийсь час завозили паливо з Олександрії, потім почали давати гроші на дрова — по 3835 гривень. А коли перевели на субсидію, зменшили до 785. А згодом взагалі скасували всіляку допомогу.
У нас — шахтарів і брикетників — забрали всі пільги! Селяни мають по три-чотири паї землі, отримують субсидії на газ. А нам не дають те, що ми заробили своєю тяжкою працею. Якби хто з законотворців відстояв зміну біля преса на брикетній фабриці, наковтався пилюки, можливо, тоді слова про справедливість наповнилися б для них зовсім новим змістом.
Іван ВАСЮТІН.
Кіровоградська область.
