Ця історія почалася давно, але вона й досі болить Олександру КАРЕТІ — головному лікарю Чернігівської обласної дитячої лікарні, депутату обласної ради. Болить і радує. Болить через те, що його тоді звинуватили у наживі, в шахрайстві. А радує, бо хлопчик із дитбудинку в Прилуках, якого він допоміг усиновити американці Донні Хопкінс, отримав можливість жити в сім’ї, а не в сирітському закладі. «Мета була єдина: зробити щасливою бодай одну маленьку дитину, позбавлену материнської ласки, — каже Олександр Карета. — Та одні люди, дивлячись у калюжу, бачать зорі, а інші — лише брудну воду».

На знімку з архіву депутата: Олександр Карета за роботою.

Як Довженко допоміг ухилитися від партії

Наведена Олександром Панасовичем фраза дуже нагадує цитату з Довженка, і це не випадково: Олександр Карета дуже любить творчість свого земляка, часто цитує його напам’ять. Адже, хоч і виросли вони в різний час, та — в одній місцині: Довженкове В’юнище поруч із його хутором Чащі, який зник через бездумність радянських укрупнювачів.
Довженко допоміг йому і ухилитися від вступу в комуністичну партію — у радянський час практично неможливо було обійняти керівну посаду без членства в КПРС. А Олександру Кареті це вдалося: «Одного разу завітало у поліклініку велике начальство — перший секретар райкому В. Пушкарьов та працівники апарату райкому. Зайшли в кабінет, стали знайомитись. Пушкарьов і запитує нашого секретаря парткому: «А главный врач у вас член бюро?». Та відповідає: «Он не член партии». Тривала пауза. Потім запитує вже мене: «А почему? Ведь вы же руководитель!» Я відповів, що для керівника медичного закладу найважливіше бути висококваліфікованим лікарем». Потім, у кабінеті секретаря обкому В. Половця, Олександр Карета навів цитату Довженка, який писав, що все ніяк не віднесе заяву до комітету партії, бо в ній багато чого робиться не так, а також — цитату з Леніна, який критикував різке зростання членства партії. Назавтра прийшов працівник КДБ із запитанням: «Кажуть, Карета ревізує Леніна?» У відповідь лікар дав йому том творів Леніна із закладками. Кадебіст згодом повернув книгу мовчки.

Серед предків і митрополит, і комуніст

Батько Олександра Карети комуністом став на фронті. Хоча був свідком Голодомору, влаштованого комуністами, та й у родині не було жодного пошанівку до них. Але в Червоній Армії не дуже питали, хто чого хоче, і Панас Карета став комуністом, а повернувся з фронту старшим лейтенантом із бойовими орденами. Дійшов аж до Праги. Був інвалідом війни — ходив дуже рівний, і всі вважали, що то у нього така стройова виправка, а насправді — тотальний спондильоз хребта (хребет майже не згинався). Перед смертю, поживши трохи в сина, зауважив: «Усе в тебе у порядку — і вдома, і на роботі». Для сина то була найвища похвала.
А по лінії матері в роду були Миславські — і серед них архімандрит, викладач Києво-Могилянської академії Афанасій, ректор Харківського колегіуму, архімандрит Варлаам, історик, ректор Києво-Могилянської академії, митрополит Київський, Галицький і всієї Малої Росії Самуїл. Це лінія, як кажуть, бічна. Прямих же предків Олександр Карета дослідив в обласному архіві до прапрадіда козака Єлисея.
Син Олександра Карети Сергій очолює центр розсіяного склерозу обласної лікарні, вільно володіє англійською мовою і співпрацює з американськими медиками. Донька Тетяна — також лікар, мешкає з чоловіком у Житомирі.

Знає про походження

В останній рік існування СРСР головний лікар Чернігівської обласної дитячої лікарні Олександр Карета приймав делегацію американських спеціалістів, які запросили його відвідати США. Делегація з трьох чернігівських лікарів вилітала громадянами СРСР, а поверталася громадянами незалежної України: під час їхнього перебування у США в Біловезькій пущі підписали договір про припинення існування Союзу.
У США бездітна Донна Хопкінс попросила сприяння в усиновленні дитини з Чернігова. І коли Олександр Карета, за службовими обов’язками перебуваючи у Прилуцькому дитбудинку, побачив занехаяного хлопчика, від якого відмовилася мати, то згадав прохання американки.
«Щиро хотів допомогти знедоленій дитині й гадки не мав, що усиновлення іноземкою може бути розцінене як якісь мої особисті інтереси», — і досі з болем згадує Олександр Панасович. Проте життя все розставило на свої місця: хлопчику несподівано для лікаря дали ім’я Олександр і подвійне прізвище — Карета-Хопкінс. Він став його хресником, уже має свою родину та майже щороку прилітає в Україну. Коли відбувалося усиновлення, Олександр Карета поставив умову: дитина повинна знати своє походження з України і за змогою частіше тут бувати. Тож Олександр Карета-Хопкінс гостює у свого хрещеного, купається у Снові, чим дуже пишається, і товаришує з сином Олександра Панасовича. А я, коли прийшов на розмову до головного лікаря, побачив, як він дописував листа Донні Хопкінс.

Силою добра проти інвалідності

Аварія на слизькій дорозі могла зробити Олександра Карету інвалідом на все життя — травма кульшового суглоба та сідничного нерва не тільки завдавала неймовірного болю, а й призводила до малорухливості. Американські друзі зібрали 15 тисяч доларів — і лікар Девід Мауерхен зробив операцію. Кілька місяців реабілітації і... «Як приємно і радісно знову вдягти білу сорочку, костюм, краватку та їхати на роботу», — каже Олександр Панасович. 
Ще тривалий час його кроки страхував ціпок. Та він не завадив головному лікарю добитися від керівництва області капітального ремонту закладу, організувати технічне переоснащення. Нині обласна дитяча лікарня — це 14 клінічних відділень, де щорічно стаціонарну допомогу отримують 13—15 тисяч пацієнтів, проводять до 4 тисяч операцій, тут два сучасні реанімобілі, на яких спеціалісти їздять по області. Консультативну допомогу надавали фізіотерапевти-реабілітологи з США, неонатологи з Італії, педіатри й гематологи з Куби.
Олександр Карета каже: «Завжди хотів бачити світ кращим. Дуже переживаю, коли бачу щось прекрасне, а інші цієї краси не помічають. Тож не можу не процитувати Олександра Довженка: «Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку б посаду не посідала вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний».
...Одного разу в розмові Олександр Панасович Карета мене здивував, сказавши: «Я дуже цілісна людина!» Думаю собі — як нескромно! А він пояснює: «Я що думаю — те й кажу, а що кажу — те й роблю. Цілісною людиною може бути і злодій, але хочеться, щоб у нас усі посадовці — від Президента до найменшого керівника — були людьми цілісними».

Василь ЧЕПУРНИЙ.

Чернігів.