Коваль-самоучка Роман ДІДЧЕНКО (на знімку) родом із Деріївки, а віднедавна проживає на околиці сусідньої Куцеволівки. Біля його простої сільської хатини — своєрідна візитка майстра — ковані хвіртка та ворота. «Це моя пробна велика робота, що поєднує і художню ковку, і зварювання, — розповідає Роман. — До цього займався дрібними виробами...»

Перші спроби майстра — вішалки для одягу, підставки для взуття, сміттєві урни, мангали, різні елементи декору.
У досить юні роки Роман, працюючи ще в місцевому колгоспі, здобув спеціальність токаря ІІІ розряду. Тривалий час трудився на Кременчуцькому сталеливарному заводі, ще кілька років — у меблевому цеху в Куцеволівці. Ці місця роботи додали майстру нових навичок та спеціальностей — зварювальника, фрезерувальника та інших. Та попри це його неймовірно вабила ковальська справа. Вдома майстер обладнав кузню і весь свій вільний час присвячує нині роботі з металом. У хід іде переважно брухт, відходи. Але вогонь, молот та вмілі руки Романа творять із нього справжні дива.
Своє заняття чоловік, хоч і з гумором, називає покликом крові. Адже майстром на всі руки був його дід Володимир. «Ще в дитинстві ганяв мене від лещат та наждаку», — усміхаючись, згадує Роман. Від діда він перейняв багато чого. А якщо копнути глибше в історію, то недалекий його пращур (із ромів) теж був ковалем. От і передалось це вміння в спадок нащадкові.
До кожної своєї роботи він підходить творчо, з вигадкою. Деякі ідеї бере з каталогів, деякі — власні. Є чимало задумів щодо розширення асортименту. Один з останніх — спроба виготовити середньовічну кольчугу. І вона практично вдалася — Роман навчився робити плетиво. Нині до «тулуба» залишилось приторочити лише рукави. А далі ще хоче зробити й шолом та інше лицарське спорядження. Цю роботу майстер присвячує своїм дітям — сину Іллі та маленькій доньці-щебетушці Варварі, яких ростять із дружиною Оксаною...
Коли загорається в горні вогонь, загораються новими задумами й очі Романа. Ковальську науку він пізнає з кожним ударом молота по ковадлу. А свою улюблену справу робить не за підручником чи навчальним посібником, а відчуваючи душею. Адже давно закоханий у метал та вогонь.

Руслана СОРОКА.
Фото автора.

Кіровоградська область.

 

Цікаво знати. Ковалі в давнину вважалися чи не найпочеснішими та найавторитетнішими фахівцями сільської громади. Це підтверджує і той факт, що за відсутності священика згоду на шлюб міг дати коваль. Чесний і мудрий коваль символізує охоронця хліборобської праці, винахідника плуга, що оплодотворив землю.