Із цікавинки почалося весілля Олесі й Віталія Гиж із села Михайлин Козятинського району. Наречений приїхав за судженою на тракторі, та ще й із дружбами у причепі. А вона... зустріла його так само. Молодята неспроста сіли на трактори у весільному вбранні.
На знімку: на тракторі у весільному вбранні у Михайлині ще ніхто не їздив.
Цю ідею нареченій підкинув тато. Олеся погодилася. У батьків Віталія теж є тракторець. Обидві родини доглядають чимале господарство: без техніки важко. Олеся й Віталій допомагають їм. Щоправда, тільки у вихідні або під час відпустки. Бо мають іншу роботу. Віталій служить у спецпідрозділі «Ягуар» Нацгвардії України. Декілька разів виконував завдання у зоні АТО. Олеся працює у Вінниці в одній із держустанов. Але керувати трактором вміють обоє.
— Спочатку Віталій під’їхав на тракторі до будинку, де проживає Олеся, — розповідає секретар сільради Валентина Кушніренко, яка виконувала обряд розпису молодят. — Вона виїхала йому назустріч на своєму. Найбільше здивовані були гості, адже свій задум наречені тримали від усіх у секреті. Запрошені від молодого сіли на причіп його трактора, а гості молодої — у її причіп. Весільний тракторний кортеж проїхався вулицями села, а потім повернувся додому. Далі до церкви всі йшли пішки.
У Михайлині є гарна традиція. Коли наречених ведуть на розпис, гості, які їх супроводжують, співають українських народних пісень. Місцеві кажуть: робиться це для того, щоб усе село знало — народжується нова сім’я. Так було і цього разу.
Перше місце зупинки весільної процесії — сільський храм. Церква старовинна, 1907 року побудови. Під її склепінням священик Олексій обвінчав Олесю й Віталія. Після церемонії весільний кортеж вирушив у сусіднє село. Але вже не на тракторах, а традиційно: хто автобусом, хто автомобілем.
— У сусідньому з нами селі Самгородок Олеся раніше працювала, — розповідає Валентина Кушніренко. — У неї дуже гарний голос! Виступала в ансамблі «Зірки Арчі». Не дивно, що саме в Будинку культури Самгородка наречені вирішили стати на рушник злагоди. Там я і проводила обряд розпису молодят. Звідти Віталій виніс дружину на руках. А із Самгородка молода сім’я покликала гостей у ще одне село — Пляхова. Вже там і гуляли весілля у місцевому кафе. «Дуже гарна пара!» — раз-по-раз чулося від гостей. Усі бажали молодятам щасливої долі.
До речі, сестра Олесі Інна також зачаровує своїм співом. Дівчина — другокурсниця Чернівецького медичного університету. Виступає у художньому колективі «Трембіта». Вона подарувала молодим і їхнім гостям гарну пісню.
Свій талант показала і сестра Віталія — Олена, теж студентка, навчається у Вінниці у педагогічному коледжі. Дівчина прекрасно декламує вірші. «Коли Олена читала вірш, присвячений братові Віталію, більшість присутніх не могла стримати сліз, — так проникливо вимовляла кожне слово», — згадує Валентина Кушніренко.
А на закінчення свята подарунком для всіх гостей стала Олесина пісня, яку вона присвятила коханому і у якій передала всі свої найкращі почуття.
Односельці, з якими вдалося поспілкуватися, називають Олесю й Віталія ідеальною парою. Обоє працьовиті й активні. Хоч і проживають у Вінниці, та беруть участь у житті свого села. Без Олесиної пісні у Михайлині не обходяться святкові заходи. Віталій так само не обділений талантом. «Та він природжений артист! Виступає у нас у сценках, а йому в театр треба, — каже один із його друзів, прізвище просить не називати. — Ви б побачили, як Віталій у костюмі Діда Мороза вітав односельців на Новий рік!»
А ще друзі розповіли, що Олеся й Віталій мало не втратити своє щастя. Вони довго зустрічалися, планували і надалі бути разом, та через якусь прикрість розійшлися, і здавалося — назавжди. Добре, що доля поєднала їх знову. І тепер уже навіки, — переконані друзі щасливого подружжя.
Віктор СКРИПНИК.
Фото надане автором.
Вінницька область.
