«Голос України» ще у 1992 році у матеріалі «Уманське диво» черкаського власкора Лідії Титаренко попереджав про наростання комплексу проблем, пов’язаних з перебуванням в Україні ортодоксальних іудеїв-хасидів. Усі ці питання можна було вирішити ще 25 років тому, ухваливши відповідний закон про релігійний туризм іноземних громадян. Однак цього не було зроблено.
Нині, коли на святкування Рош ха-Шана, єврейського Нового року, до Умані з’їжджаються тисячі прочан з усього світу, їх облаштуванням, громадським порядком і безпекою займаються не туристичні агентства, а державні управління та органи місцевого самоврядування. Причому, безплатно і оперативно, відкладаючи на другий план виконання своїх обов’язків щодо співвітчизників.
Моляться, торгують і... одружуються
Посол Держави Ізраїль в Україні Еліав Бєлоцерковські на нараді, яка передувала цьогорічному прийому хасидів у столиці «Софіївки», пожартував, що «вже почувається майже постійним мешканцем Умані». Так часто дипломату доводиться тут бувати.
Як мовиться, у кожному жарті є часточка правди. Громадян Ізраїлю у старовинному українському місті щороку з’являється дедалі більше.
Якщо на початку 90-х років минулого століття кількість прочан обраховувалася десятками, згодом — сотнями, то нині лік йде на тисячі. Хасиди їдуть — спочатку просто помолитися на могилі цадика Нахмана, далі, зорієнтувавшись у ситуації, купують житло; багато хто розгортає потихеньку свій бізнес, навіть одружуються з місцевими панночками.
Торік на зустріч Нового року до Умані прибуло понад 30 тисяч вірян. Нинішнього вересня було більш як 33 тисячі з 16 країн. Місту, в якому проживає майже 80 тисяч мешканців, дедалі важче забезпечувати життєдіяльність такої кількості гостей. Проблем багато. Частину клопотів з неабиякими труднощами вдається залагодити. А є й такі, що стали вже хронічними.
Паломництво хасидів дуже відрізняється від традиційних поїздок інших вірян до своїх святих місць, переконаний міський голова Умані Олександр Цебрій. Турагентства Ізраїлю не тільки не співпрацюють з українськими колегами, а й не консультуються як краще забезпечити своїх клієнтів необхідними послугами. Зарубіжні туроператори відправляють тисячі паломників чартерними рейсами в Україну, замовляють автобуси з аеропортів до Умані і на цьому вважають свої обов’язки вичерпаними. Де житимуть мандрівники, як харчуватимуться — їх не обходить.
Тисячі людей, прибувши до Умані, рушають у мікрорайон синагоги і починають самотужки шукати, де їм поселитися. У багатоповерхівках на Пушкінській та на інших прилеглих до синагоги вулицях не менше 200 квартир належать хасидам. У період паломництва новоявлені господарі успішно заробляють на своїх братах по вірі. Менш забезпечені паломники поселяються у наметовому містечку на вулиці Челюскінців. Минулого року там траплялись конфлікти через те, що організатори наметового «готелю» самовільно перегородили частину берега річки Уманки.
На невеликій території довкола могили цадика Нахмана, де постійно перебуває маса прочан, непросто підтримувати санітарію. У дні Рош ха-Шана тут мало не цілодобово працюють двірники, постійно курсують сміттєзбиральні машини — ледь встигаючи вивозити гори пластикового посуду, упаковок та інших відходів. Зростають масштаби використання води, газу, електроенергії. Ще торік міжнародний благодійний фонд імені Нахмана погоджувався згідно з договорами оплачувати додаткові послуги комунальників, енергетиків, рятувальників. А нинішньої осені гості відмовилися платити за прибирання після них сміття (на знімку). Всі витрати з вивезення та утилізації твердих побутових відходів лягли на кишені уманців, платників податків. Понад мільйон гривень заборгували хасиди й підприємству «Уманьтеплокомуненерго», однак сплачувати борг не поспішають.
Перейти через місток коенів
Як було уже сказано, за роки паломництва чимало ізраїльтян-хасидів прижилися в Умані й не сидять склавши руки. Хтось будує, хтось торгує. Біда в тому, що іноземні підприємці у своїй діяльності на території Умані не дуже зважають на закони України. В Умані активно працює нещодавно створена служба державної архітектурно-будівельної інспекції. Виявляють порушення у міській забудові, незаконні споруди, яких в Умані чимало. Найбільше «піратських» новобудов саме навколо синагоги. На попередження інспекторів про порушення українських законів, іноземні власники не реагували. Тож споруди довелося зносити — за участю правоохоронців, тому що процес супроводжувався скандалами і агресивними нападами хасидів.
Об’єктом особливої уваги став міст коенів — підвісна споруда, що вела до синагоги і пантеону цадика Нахмана. Вони — особлива категорія іудейських священнослужителів. Вони вважаються прямими нащадками роду Аарона і успадковують цей чин по чоловічій лінії. Але досягти такого високого статусу можна лише за дотримання суворих правил і обмежень. Серед вимог є заборона торкатися до мертвих, ступати на землю цвинтаря.
Мікрорайон вулиці Пушкінської — місце колишніх єврейських поховань, тому поважним коенам, щоб потрапити у синагогу, не порушуючи священних правил, потрібен місток. Але спорудили його хасиди ... без жодних дозволів і технічних умов. Міст — підвісний, протягли його над вулицею Григорія Косинки так низько, що автобусу чи сміттєвозу годі там проїхати.
Спеціальним рішенням комунальники знесли незаконну будову ще на початку нинішнього року. Хасиди обурилися, звинувачуючи уманчан у «антисемітизмі і переслідуванні за віру» й... відновили місток. Споруду знову знесли і вкотре офіційно звернулися до благодійного фонду імені Нахмана з вимогою навести лад з містком, керуючись чинним законодавством. Урешті, виступаючи на останній нараді, представник фонду Натан Бенун наголосив, що вони «поважають закони України», міст їм дуже потрібен, проект вже є.
Однак за проектом об’єкт так і не вдалося збудувати. Обійшлися поки що тимчасовим підвісним містком. Що буде наступного року під час масового напливу паломників — сказати ніхто не може.
Турбує місцеву владу й стан культових об’єктів хасидів — синагоги і пантеону. Свого часу благодійний фонд хасидів подав у газети і телебачення резонансну інформацію: в Умані будують найбільшу у світі синагогу і в її стінах зможуть молитися водночас п’ять тисяч вірян! Але будівництво затяглось на десятиріччя, а згодом і зовсім затихло. Нашвидкуруч накрита халабуда виконує функції храму, а фактично моляться люди на будівельному майданчику. Над тисячами вірян постійно нависає загроза обвалу чи інших небезпек.
Хто в домі господар?
Про критичні ситуації, які трапляються у дні паломництва, розповів керівник уманського управління ДСНС Олександр Лебідь. Саме рятувальники найкраще знають, як багато небезпечних несподіванок трапляється в районі синагоги під час масових зібрань вірян. Кожного року доводиться рятувати квартири, де спалахує майно від ритуальних свічок. Улюблене частування хасидів — шашлики, а смажать їх вони ... на балконах. Нинішнього вересня вогнеборці гасили вогонь, що спалахнув на горищі житлового будинку. Саме там прочани облюбували собі місце для приготування м’яса.
Біда приходить не тільки від вогню, а й від води. Хасидські обряди постійно супроводжуються омовінням і вже неодно-разово, на жаль, доводилося витягувати вірян-утоплеників з уманських ставків — затоплених кар’єрів.
Начальник головного управління Нацполіції України у Черкаській області Валерій Лютий задоволений роботою підлеглих з охорони громадського порядку. В Умані працював зведений загін — 500 українських копів та 15 офіцерів ізраїльської поліції. Щоправда, навіть інтернаціональний загін правоохоронців не зміг втихомирити наелектризований хасидський натовп під час зустрічі свого провідника 80-річного рабина Еліезера Берланда. Прочани танцювали на капотах... поліцейських машин, розгойдували інші транспортні засоби, погнули двері, повідривали номерні знаки...
Підбиваючи підсумки цьогорічного масового перебування хасидів, керівники місцевого самоврядування всоте зажадали від можновладців запровадити врешті-решт туристський збір для Умані. Це значною мірою розв’язало б фінансові проблеми, що виникають з прийомом тисяч людей. Крім того, реєстрація при сплаті збору впорядкує майже стихійні сьогодні потоки паломників.
Проте розв’язати цю та інші проблеми можливо тільки на законодавчому рівні. Досі до пропозицій уманчан у парламенті не прислухались.
Коли ж почують?
Черкаська область.
Фото надано авторами.
