Заступник голови Луганської ОДА Ольга Лішик (на знімку), крім виконання своїх службових обов’язків, очолює й громадську організацію «Жінки Луганщини». Власне, вона і стала одним із її засновників. Організація створена в січні 2015 року за підтримки всеукраїнської Спілки жінок України і насамперед об’єднала волонтерів. Це жінки різного роду діяльності та професій, які ще у 2014-му згуртувались задля допомоги мирному населенню та військовим. Тоді волонтерство було у пріоритеті. Сьогодні сфери діяльності і впливу жінок значно розширились, вийшли за рамки лише допомоги мешканцям регіону та військовим, що дислокуються в зоні проведення АТО. Нині вони займаються на різних соціальних майданчиках, опікуючись питаннями культури, освіти, гендерної політики тощо. Словом, тим, що турбує жінок. І в соціальному, і в політичному плані, і в плані розвитку особистості.
— Ми нині живемо у регіоні, де точаться бойові дії, а тому не можемо не говорити про жінку, яка опинилась в умовах війни. Війна і жінка — поняття несумісні, але, на жаль, життя демонструє інші реалії, — розповідає пані Ольга. — Я пишаюсь тими жінками, які покинули тепле містечко, звичний для них побут і пішли на передову. Я пишаюсь дівчатами, які допомагають нашій армії в тилу — плетуть маскувальні сітки, ліплять вареники, заготовляють мед тощо. Пишаюсь музикантами та артистами, які їдуть до наших бійців і піднімають їм дух. Я вам скажу, що в період окупації Сєверодонецька влітку 2014 року побачила багато чого, і це потім сформувало моє бажання одягти військову форму й служити в ВСУ чи добровольчому батальйоні. На той момент я була керівником одного з підрозділів міського виконкому, але так сталося, що через низку поважних причин до військкомату не дійшла.
Певна частина дівчат з організації після волонтерства пішла служити до лав ВСУ і спецбатальйону Національної поліції «Луганськ-1», але зв’язок із ними зберігся. У святкові дні Ольга Лішик організовує для них різні акції.
— Збираємо якісь суто жіночі речі — креми, косметику, побутову хімію тощо і передаємо їм, аби трошки побавити. Війна війною, але ж жінка повинна залишатись жінкою у будь-яких ситуаціях. Є суто жіночі потреби. І ми бачимо, що така увага для дівчат дуже важлива, — розповідає Ольга Лішик.
— За даними аналітиків, 62 % від усіх переселенців нашої області — жінки з дітьми, решта, тобто 38 %, — чоловіки. Як би ви прокоментували ці дані? — звертаємось до неї.
— Не таємниця, що жінки оберігають своїх чоловіків від будь-яких негараздів чи якихось небажаних для них життєвих змін. І логіка такої поведінки цілком зрозуміла. У нас не прийнято про це говорити, але ж реалії такі, що дружини подекуди ховають своїх чоловіків від армії, тому вони можуть просто «загубитись» і не потрапити до статистики. Крім того, частина чоловічого населення перебуває на заробітках в інших регіонах, зокрема і за межам України. Існують також випадки, коли чоловік залишається на не підконтрольній Україні частині області, де в нього є робота чи маленький бізнес, і доглядає за господарством, а дружину з дітьми відправляє на українську територію, де жити безпечно. І врешті, хоч як прикро про це говорити, все-таки чоловіки більше піддаються впливу стресових ситуацій, отже, відсоток смертності серед них вищий, ніж у жінок. Певно, сильна стать більш емоційно переживає всілякі життєві негаразди. Жінка може виплакатись, а чоловік тримає все у собі.
Пані Ольга говорить про те, що за роки російської агресії їй доводилось чути багато неймовірних жіночих історій. І чути, і брати участь у тому, щоб ситуація мала позитивне вирішення. Дуже вразила історія з вихованцями Луганського будинку малюка № 2, яких вивозили з окупованого міста у 2014-му. Яку мужність, самовладання, витримку, високу відповідальність за дітей продемонстрували тоді директорка закладу Катерина Донцова та її колектив! А як героїчно поводилися директорки тих шкіл Лисичанська, які потрапили під бойові обстріли!..
— Думаю, настане час, коли всі ці історії будуть вписані в біографію Донбасу, — каже пані Ольга.
Днями у Старобільську відбувся Форум жінок, під час якого представниці слабкої статі в неформальному спілкуванні розповіли про свій шлях до успіху у сферах, що ними керують переважно чоловіки, про поєднання сімейного та кар’єрного зростання. На знак ствердження думки, що жінка є не тільки берегинею домашнього затишку, а ще й рушійною силою всебічного розвитку, кожен учасник на помаранчевій кульці написав ім’я видатної жінки, яка надихає та є прикладом для наслідування, і випустив її в небо.
Луганська область.
Фото з Фейсбуку.
