Нещодавно на картки шахтарів двох державних підприємств — «Первомайськвугілля» та «Лисичанськвугілля» — надійшли довгоочікувані гроші. На погашення заборгованості у зарплаті з державного бюджету виділено майже 104,5 млн грн, отже, загальний обсяг заборгованості перед гірниками «Лисичанськвугілля» скоротився на 80,5%, а «Первомайськвугілля» — на 88,7%. Свої радощі з цього приводу гірники висловлюють досить стримано, бо гарантій, що надалі зарплату виплачуватимуть своєчасно, ніхто не дає. Немає гарантій і стосовно того, що обидві вугільні структури існуватимуть у повному складі.
Ранкова зміна шахтарів ПАТ «Лисичанськвугілля» вийшла на поверхню.
Шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» на поверхні.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).
Куди подітись від води?
Для підприємств вугільної галузі Луганщини минулий рік, як і 2016-й, був досить складним. Вкрай сувора державна фінансова дієта виснажувала і тримала на межі виживання. Але якщо в ДП «Первомайськвугілля» останнім часом з’явилися якісь позитивні зрушення, то у лисичанських вугільників перспективи стати на ноги досить умовні. На початку року до всіх негараздів додався ще один «сюрприз»: ПАТ «Лисичанськвугілля», на відміну від «Первомайськвугілля», не увійшло до складу створеного наприкінці 2017-го державного підприємства «Національна вугільна компанія».
Загалом ситуація складна в обох об’єднаннях, але у кожного по-своєму. Вважається, наприклад, що «Первомайськвугілля» переживає більш стресові умови, оскільки розташоване ближче до лінії розмежування. А якщо врахувати ситуацію на його території в 2014—2015 роках, то можна гідно оцінити той факт, що підприємство знайшло в собі сили оговтатися від потрясінь і сьогодні нарощує видобуток вугілля, незважаючи на серйозні проблеми.
У довоєнні роки до складу «Первомайськвугілля» входило сім шахт, але в результаті військової російської агресії три з них — «Первомайська», «Марія-Глибока» та «Ломоватська» — залишилися на непідконтрольній території. Причому не просто залишилися, а служать сьогодні джерелом проблем для «Первомайськвугілля». Головною загрозою стала шахтна вода.
До війни закрита шахта «Родіна» входила до складу «Укрвуглереструктуризації», і це державне підприємство проводило всі необхідні заходи з відкачування води. Але з початком бойових дій «Укрвуглереструктуризація» цей об’єкт з відомих причин не обслуговує. У результаті весь обсяг шахтної води, який раніше відкачувався, хлинув на українську територію, переважно — на шахту «Золоте». Крім того, в 2015 році припинили працювати і водовідливи на шахті «Первомайська», яка розташована на непідконтрольній території. Під час бойових дій її обладнання було пошкоджено і повністю затоплено. Свою частку до цього потоку додає і затоплена шахта «Голубівська». Тут, до речі, раніше працював водовідливний комплекс, який відкачував найбільший обсяг шахтної води по Україні. Але через те, що устаткування не обслуговувалося, воно два роки тому стало непридатним. Фейковій «республіці» до цього немає ніякого діла, отже, заходів з відновлення роботи водовідливів на своїй території «ЛНР» не вживає. В результаті підземна річка одразу трьох шахт — «Первомайської», «Родіни» та «Голубівської» —гірничими виробками тримає свій шлях на «Золоте».
Як бути? Водовідливний комплекс цієї шахти не розрахований на такий обсяг, бо може переробити лише 300 кубів води на годину. Водночас за прогнозними показниками спеціалістів обсяг води вже в найближчі місяці може становити 1 600 кубів на годину.
Загроза підземної води, що йде з окупованої частини області, існує не перший рік, і весь цей час «Первомайськвугілля» бореться з цією проблемою самотужки. Але більше власних сил не вистачає. Нарешті минулого року було розроблено проект, який держава взялася профінансувати в розмірі майже 90 млн грн. Після всіх пройдених експертиз у Мінрегіоні та Мінфіні остаточний варіант проекту та його вартість врешті затвердили. Але, як це зазвичай буває, державні кошти надійшли лише в листопаді, освоїти їх, ясна річ, не встигли, і у підсумку вони повернулися назад до бюджету. Як повідомили в департаменті регіонального розвитку, промисловості, інфраструктури та енергозбереження ОДА, в цьому році вже прийнято розпорядження про виділення «Первомайськвугіллю» коштів за мінусом 9 млн грн, які вдалося освоїти. Йдеться про 78 млн грн, які, є надія, виправлять ситуацію.
Поки що вода на «Золоте» не прийшла. Потік вдається утримувати на певних дільницях, але він може хлинути в будь-який час. Небезпека не тільки в тому, що вода затопить виробничі дільниці та виробки діючих шахт, а й у тому, що вона витіснить газ метан. Отже, проблема не тільки в затопленні, а й у неконтрольованих вибухах і спалахах метану.
Ось на такій пороховій діжці підприємство і працює, спираючись на «локомотив» — шахту «Гірську». Сьогодні у неї найбільші обсяги роботи, але перспективи є й у інших. Минулого року на всіх чотирьох шахтах підготовлено нові лави, три з яких у січні були запущені. Але це відбулось без державних коштів, хоча керівництво ДП просило в уряду не так уже й багато — приблизно 400 млн грн. Ці гроші допомогли б до 2020-го вийти на беззбитковий рівень. Але уряд їх не дав. На підприємстві вихід знайшли: склали бізнес-план і з ним пішли до банку по кредит. За рахунок кредитних коштів і підготували нові лави, які дали старт для підвищення обсягів вуглевидобутку.
Сьогодні шахти «Первомайськвугілля» видають сумарно до 1000 тонн вугілля на добу. Майже вся продукція йде на Вуглегірську ТЕС, і поки що проблем із реалізацією вугілля немає. До речі, частка поставок палива, видобутого в області, на Вуглегірську ТЕС становить до 20%. Керівництво підприємств нині працює над тим, щоб збільшити цю частку, а профільне міністерство зі свого боку гарантує реалізацію вугілля через «Держвуглепостач».
За умови, що вдасться зупинити шахтну воду і реалізувати намічені проекти, «Первомайськвугілля» в 2018-му цілком здатне збільшити обсяги вуглевидобутку. У крайньому разі, зможе стати беззбитковим підприємством. Тому не можна виключати, що новий рік шахтарі цього підприємства зустрінуть у жовтні.
Причини невезіння — кредитний тягар?
Щодо ПАТ «Лисичанськвугілля», то на відміну від шахти ім. Мельникова, три інші ледь животіють. Скажімо, «Привільнянська» досі не може оговтатися від пожежі. Вона простояла майже рік, а сьогодні видобуток відбувається по мінімуму переважно за рахунок підготовчих робіт проходки. Сумарно в «Лисичанськвугіллі» сьогодні видобувають в середньому 500 тонн вугілля на добу, при цьому більше половини обсягу, а це 300 тонн, видає на-гора безпосередньо шахта ім. Мельникова, «Новодружеська» — 70 тонн, а «Привільнянська» — всього 40 тонн палива. Наприкінці минулого року на шахті ім. Мельникова нарешті відкрили нову лаву, трьом іншим структурним підрозділам ПАТ у цьому не пощастило, хоча в плані розвитку гірничих робіт нові лави передбачені.
Головна причина такого невезіння — відсутність державного фінансування. Причому в найближчому майбутньому галузеве міністерство навіть не обіцяє своєї планової матеріальної підтримки. На жаль, «Лисичанськвугілля» не може піти стопами «Первомайськвугілля» і взяти кредит у банку. Причина — той факт, що на ПАТ іще з 2012 року висить китайський кредит. А оскільки «Лисичанськвугілля» не в змозі його виплачувати, цей обов’язок звалило на себе Міністерство фінансів. У такій ситуації підприємству навряд чи варто розраховувати на бажану державну підтримку. Об’єктивно кажучи, вона, по суті, є, тільки працює в іншому напрямку.
Обласна влада теж не може допомогти своїми ресурсами, і одна з головних причин стосується юридичних норм. Зі свого боку Луганська ОДА робить різні кроки для врегулювання ситуації на підприємствах вугільної галузі регіону. Буває, що і в пожежному режимі. Юрій Гарбуз веде постійні переговори з Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом та очільником профільного міністерства Ігорем Насаликом, щоб уникнути соціального напруження. Триває робота і в напрямі пошуку різних вигідних для гірників проектів. Зокрема, використання палива на Сєверодонецькій ТЕЦ у разі її переходу на тверде паливо. Але це далека перспектива.
Отже, хоч як прикро про це говорити, стає очевидним, що найближчим часом позитивних змін у «Лисичанськвугіллі» очікувати не варто. Найімовірніше, нинішній рік знову буде для нього періодом виживання.
Як змінити ситуацію?
Багато фахівців сходяться на думці, що найраціональнішим виходом із ситуації буде закриття проблемних шахт, які потребують великих фінансових вкладень. Кілька таких підприємств Луганської області вже стоять у списках на ліквідацію в програмі розвитку вугільної галузі до 2020 року. Розроблялася вона ще 2014-го, але тоді область не дала своєї згоди на її прийняття, бо практично всі шахти Луганщини підлягали або ліквідації, або консервації, що, по суті, те саме. Шахти «Первомайськвугілля», до речі, теж планували закрити. Область була проти такого рішення, тому програму не прийняли. Документ залишився на рівні концепції, і це зупинило процес ліквідації. Наскільки відомо, міністерство сьогодні розробляє нову стратегію, і область подала свої пропозиції, спрямовані, насамперед, на соціально-економічний розвиток регіону. Закрити шахти і відправити гірників та частину населення в центри зайнятості — це стане державі значно дорожче, ніж дотування вугільної галузі. Але водночас не втечеш і від здорового глузду: вуглевидобуток 40 тонн на добу — це не результат.
Слід зауважити, що кардинальних рішень щодо підприємств вугільної галузі влада області не пропонує. І така позиція цілком зрозуміла: в умовах проведення АТО, коли до лінії фронту всього 50 км, залучення інвестиції проблематичне, а проведення структурних змін небезпечне з точки зору соціальної та політичної ситуації. Тому принциповим рішенням, напевно, може бути тільки одне — врегулювання військового конфлікту.
Водночас стає очевидним, що змін не уникнути. Все, мабуть, залежатиме від програми розвитку вугільної галузі, над якою сьогодні працюють у міністерстві. Зрозуміло, що визначальною тут буде економіка, але область і надалі обстоюватиме соціальну складову, наскільки дозволять їй це робити можливості та повноваження.
Луганська область.
