На початку березня ц. р. відбулася сесія Загальних зборів НАН України, під час якої було обрано нових членів Академії. Вибори до Академії завжди викликають значний інтерес наукової громадськості та привертають пильну увагу засобів масової комунікації. Адже вибори є своєрідним барометром, який показує, куди рухається НАН України, як відбувається оновлення її складу, чи можуть нові члени Академії надати її діяльності більшого динамізму, піднести роль Академії в житті держави і суспільства. 

Не стали винятком і минулі вибори, які викликали неабиякий громадський резонанс. Свідченням цього є публікації, заяви та коментарі у друкованих і електронних засобах масової інформації, соціальних мережах. На жаль, трапляються при цьому і поверхові міркування, необґрунтовані, а подекуди й упереджені твердження щодо як самої процедури, так і результатів виборів, що вимагає певних роз’яснень широкому загалу громадськості принципових питань і окремих особливостей обрання до Академії нових дійсних членів і членів-кореспондентів.
Слід, насамперед, зазначити, що оновлення персонального складу Академії має на меті не тільки відзначення особистого наукового здобутку того чи іншого вченого, а й поліпшення таким шляхом кадрового забезпечення провідних наукових шкіл, досліджень на актуальних, в тому числі нових, наукових напрямах і практичного використання наукових результатів.
Саме це обумовлює формування переліку спеціальностей, за якими оголошуються вакансії, зміни цього переліку від виборів до виборів, наявність в ньому конкретизованих, або, так би мовити, «вузьких» спеціальностей. Наприклад, для цьогорічних виборів по Відділенню фізики і астрономії було оголошено вакансії членів-кореспондентів за спеціальностями «експериментальна фізика біосистем» і «фізика поверхневих явищ», по Відділенню фізико-технічних проблем енергетики — «екологія енергетики». По Відділенню біохімії, фізіології і молекулярної біології вакансії дійсних членів було відкрито не тільки за спеціальністю «біохімія», яка охоплює цілу галузь науки, а й за спеціальністю «біохімія рецепторів», вкрай актуальним і перспективним науковим напрямом. Те саме стосується й спеціальності «економічна безпека», за якою обирався новий академік по Відділенню економіки. І, безумовно, було б дивним відкривати вакансії за такими спеціальностями, якби за кожною з них не стояли конкретні та вже широко відомі вчені не лише з наукових установ Національної академії наук, а й з інших наукових організацій та вищих навчальних закладів України.
До цього слід додати й те, що на попередніх виборах, що відбулися в 2015 році, відділення наук та Президія Академії врахували першорядне значення розвитку досліджень і розробок, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави — було оголошено вакансії за такими спеціальностями, як «механіка ракетно-космічних систем», «лазерне приладобудування, системи керування», «хімія високоенергетичних речовин» тощо. І в результаті персональний склад Академії поповнився гідними представниками оборонно-промислового комплексу.
Немає нічого дивного й у тому, що серед обраних до Академії є директори наукових установ НАН України. Адже від самого початку існування Академії її інститути завжди очолювали насамперед визнані наукові лідери. І наші сучасники — керівники наукових установ є такими ж вченими, як інші кандидати для обрання членами Академії, а не суто адміністраторами або менеджерами. Більш того, вони продовжують очолювати актуальні наукові напрями, і саме як науковці найвищої кваліфікації, які можуть при цьому ще й організовувати роботу установ, вони отримують підтримку колективів при обранні директора. Не можна й казати про якесь їх переважання серед новообраних членів Академії. Так, з 88 вчених, обраних у березні цього року членами Академії, лише 22 є директорами наукових установ Академії, 9 з них було обрано академіками, 13 — членами-кореспондентами. Водночас серед тих, кого не було обрано з числа висунутих кандидатів, 20 — директори наукових установ НАН України.
Що стосується географічного розподілу новообраних членів Академії, то з 21 обраного академіка 17, а з 67 обраних членів-кореспондентів 45 працюють в Києві. Таким чином, у Києві працює 70,5%, у регіональних наукових центрах — 29,5% всіх новообраних членів Академії. На виборах 2015 року ці показники становили відповідно 71,4 і 28,6%.
Отже, ці цифри в цілому лише віддзеркалюють той статистичний факт, що майже 70 відсотків вітчизняного наукового потенціалу зосереджено в столиці.
Серед нових членів Академії представництво має й освітянський сектор: два академіки (президент навчально-наукової установи та завідувач кафедри ВНЗ), 8 членів-кореспондентів (два — ректори, один — проректор ВНЗ, п’ять — завідувачів кафедр, професори ВНЗ). Це сприятиме процесам інтеграції науки та освіти, посиленню зв’язків Академії з вищою школою.
Відбулося й омолодження персонального складу Академії. Якщо напередодні виборів середній вік академіків становив 77,3 року, а членів-кореспондентів — 71 рік, то середній вік новообраних академіків становить 65,1 року, тобто на 12 років менше, а членів-кореспондентів — 63,3 року, на 7,7 року менше. До речі, серед новообраних членів-кореспондентів 5 вчених свого часу, у період з 1994-го до 2010 рік, були стипендіатами Президента України для молодих учених за вагомі наукові здобутки.
І, нарешті, щодо самої процедури виборів, голосування та підрахунку голосів.
Є цілком зрозумілим і прийнятним, що окремі вчені або групи вчених — членів Академії, надаючи перевагу тому чи іншому кандидату, підтримують його  та агітують за нього. Так само вони можуть відкрито виступати проти якоїсь кандидатури. І це відбувається навіть безпосередньо під час виборів, коли Загальні збори відділень іноді голосують по окремих вакансіях у декілька турів. Голосування відбувається таємно, і його результати не залежать і не можуть залежати лише від кількості наукових праць того чи іншого кандидата, цитованості його статей, підтримки його кандидатури вітчизняними і зарубіжними вченими тощо. Все це може лише враховуватися кожним із голосуючих на його власний розсуд.
Підрахунок голосів є справою дуже відповідальною. Від його точності залежить доля кандидатів: оберуть чи не оберуть? Тому підрахунок голосів на Загальних зборах Академії здійснюється лічильною комісією, до складу якої кожне відділення НАН України делегує свого представника. Питання про делегатів вирішується у демократичний спосіб, на Загальних зборах відділень, що передують Загальним зборам Академії. Лічильна комісія намагається якомога ретельніше опрацювати бюлетені, щоб не було жодних помилок — якщо виникають якісь сумніви, бюлетені перераховують декілька разів. Звичайно, при цьому процес підрахунку може затягнутися (адже, скажімо, на останніх виборах необхідно було підрахувати, а потім перевірити правильність підрахунку 23 972 голосів), але не з метою якихось маніпуляцій і сторонніх впливів, а лише для того, щоб лічильна комісія, всі її члени були стовідсотково впевнені у точності проведеного підрахунку.
Підсумовуючи, слід підкреслити, що, відповідно до усталених академічних традицій, вибори до персонального складу Національної академії наук пройшли в обстановці демократизму і відкритої конкуренції вчених, іноді за протистояння по окремих кандидатурах прихильників різних наукових шкіл, але без тих сумнозвісних технологій, які подекуди мають місце у сфері політичного життя. Кандидатури претендентів до складу Академії пройшли ґрунтовне обговорення на Загальних зборах відділень та Академії, що дало змогу членам НАН України скласти об’єктивне уявлення про наукові здобутки кандидатів.
Тому, оцінюючи результати виборів загалом, зазначимо, що до складу Академії в рік її столітнього ювілею обрано справді гідних учених. Це переконливо свідчить про те, що у складних умовах сьогодення авторитет Національної академії наук України в суспільстві залишається високим і відповідає її статусу найвищої наукової установи держави.

В’ячеслав БОГДАНОВ,
головний учений секретар НАН України
академік НАН України.