Саме такі принципи сповідують у своїй діяльності народний депутат сьомого скликання Володимир Продивус та громадська організація «Мир та єдність».

 

Молодий науковець Василь Кононенко,
меценат Володимир Продивус,
ігуменя Серафима.

Власне завдяки цьому і побачила світ книга молодого вченого Василя Кононенка про реформи адміністрації Гетьманщини, презентація якої відбулася у стінах Київського будинку вчених НАН України і викликала неабиякий інтерес серед представників гуманітарних дисциплін.
Монографія наукового співробітника Інституту історії НАНУ присвячена змінам у козацькій Україні від Івана Мазепи до Кирила Розумовського. У ній проаналізовано відмінності української поміркованої модернізації від радикальних нововведень, які нав’язували українцям у XVIII ст. російські монархи, зокрема Петро І та Катерина ІІ. Якщо імперські новації ламали соціальний та економічний устрій, культурне та духовне життя, то гетьманська модернізація прагнула базуватися на перевірених часом традиціях та інституціях і співпраці з Православною Церквою. При цьому історик зазначив: «Українська модернізація теж мала свої проблеми — до основної із них належало переважання нереалізованих проектів над впровадженими у життя». Втім, як підсумував відповідальний редактор цієї книги Тарас Чухліб, вивчення не лише успіхів, а й невдач козацької модернізації є надзвичайно корисним для науки та суспільства і вимагає подальших досліджень.
У свою чергу меценат та громадський діяч Володимир Продивус, присутній на презентації, висловив захоплення молодими українськими вченими, які не кидають науку та не їдуть за кордон, а намагаються знайти кошти на свої дослідження, вигравати гранти та реалізовувати міжнародні проекти в Україні.
— Таким людям хочеться допомогти, оскільки без науки в України немає майбутнього, — наголосив у своєму виступі Володимир Продивус і підкреслив, що цей принцип він завжди сповідував у своєму житті і він залишається для нього дороговказом і у майбутньому.
Презентація монографії Василя Кононенка була присвячена важливій річниці — укладанню й написанню конституції Пилипа Орлика (16 квітня 1710 р. за новим стилем) і відбулась 18 квітня. У книжці приділено велику увагу детальному аналізу нещодавно знайденого українського («Договори та постанови») та латинського текстів.

Олексій КИРИЛЕНКО.
Фото Андрія АДЕРІХО.