Нещодавно у Фонді державного майна України оприлюднили список із 22 державних компаній, які цього року будуть виставлені на продаж. «Це перший великий перелік підприємств для продажу за останні щонайменше 10 років. Найближчим часом розпочинаємо оголошення конкурсу на відбір радників, аби вже восени вийти на фінішну пряму», — повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці голова фонду Віталій Трубаров.

До списку на продаж, зокрема, увійшли п’ять обленерго, Центренерго, Одеський припортовий завод, Турбоатом, Запорізький титано-магнієвий комбінат, Об’єднана гірничо-хімічна компанія і Сумихімпром.

Цього року в уряді сподіваються отримати від приватизації 21,3 млрд грн. Та чи здійсняться ці плани — питання риторичне. У 2017-му держбюджет передбачав 17,1 млрд грн надходжень від приватизації, проте отримано було лише 3,4 млрд грн. Основну суму в 3,1 млрд грн ФДМ отримав за рахунок продажу блокпакетів акцій енергокомпаній, які викупила група СКМ, котра вже володіла в них контрольним пакетом.

Утім, цього року оптимізму урядовцям додає той факт, що нині є значно краща законодавча база для продажу державного майна. У березні 2018-го набув чинності закон про приватизацію. Верховній Раді вдалося зібрати в єдиний нормативний акт усі положення, що стосуються регулювання приватизації об’єктів державної власності у різних галузях. Певною мірою це дасть змогу зняти одну з перешкод для залучення іноземних інвесторів. На цей закон покладають великі надії представники бізнесу.

Водночас утримання державного майна стає дедалі обтяжливішим для бюджету. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, з 3640 українських державних підприємств 1666 узагалі не працюють. Враховуючи те, що вони щороку «пожирають» 50 мільярдів гривень, ці підприємства стають дедалі непотрібнішим тягарем, тож необхідність їх продажу безсумнівна.

Проте деякі експерти твердять, що нині для цього не найкращий час. «Ті об’єкти, які зараз виставляються, завжди прибуткові, тому що це природні монополісти або близькі до природної монополії. Якщо на таких підприємствах якийсь рік немає прибутку, може бути тільки один висновок: фіктивна збитковість», — вважає голова Комітету економістів України Андрій Новак. На його думку, такі підприємства навмисно доводять до плачевного стану, щоб приватизувати за безцінь або за мінімальні гроші. «Чи отримає держава від приватизованих об’єктів максимальні гроші? Уже чотири роки Україна — держава, на території якої відбуваються військові дії. У будь-якій державі, на території якої відбуваються військові дії, вартість усіх активів є мінімальною. У період війни за мінімальних цін стратегічні об’єкти виставляються на розпродаж. Із молотка розпродають залишки найбільш прибуткової державної власності», — нагадує експерт.

Утім, не всі економісти так радикально налаштовані. Керівник економічних програм Інституту суспільно-економічних досліджень Ярослав Жаліло переконаний, що приватизація українським підприємствам усе ж потрібна. Хоча скидати з рахунку ризики, озвучені вище, на його думку, теж не варто. Однак експерт вважає, що слід скористатися ситуацією, яка нині склалася, а саме тим, що до України сьогодні є підвищений інтерес із боку інвесторів, і такий шанс прогавити теж не можна.

А ось у Національному банку України скептично налаштовані щодо виконання плану надходжень від приватизації у 2018 році. Про це йдеться у червневому звіті регулятора про фінансову стабільність. «Виконання плану приватизації традиційно під питанням. У бюджеті заплановано отримати від роздержавлення майна 21,3 млрд грн. Однак цей план укотре надто оптимістичний», — ідеться у документі.

Крім того, НБУ вказує на необхідність прийняти низку підзаконних актів для його виконання, а також низькі темпи підготовки приватизаційних конкурсів і неодноразове перенесення їх строків. «За оцінками Національного банку, фактична сума надходжень від приватизації буде в рази меншою від запланованої. Це змусить уряд України шукати компенсатори для покриття розривів ліквідності, зокрема, шляхом збільшення запозичень на внутрішньому ринку», — прогнозують фінансисти.

Отож шанси на успішну велику приватизацію є, й цього разу вони значно вищі, ніж у попередніх спроб, проте перед урядовцями стоїть надто багато дилем і завдань, аби встигнути їх вирішити за наступні шість місяців.