У Сєверодонецьку відбулася презентація книжки «Жити всупереч: проблеми цивільного населення під час війни на Донбасі». До збірки увійшли звіти представників семи правозахисних організацій про проблеми цивільного населення на території, де точиться конфлікт та відбувається збройне протистояння.
Роботу над цим виданням організатори почали ще влітку минулого року: спілкувалися з постраждалими, хто ніяк не залікує рани, завдані війною, вислуховували від населення зовсім протилежні думки стосовно політики та свого ставлення до воюючих сторін.
— Ми постійно чуємо про військові втрати, але мало знаємо про те, що відбувається з цивільним населенням прифронтової зони, — пояснює учасниця проекту, дослідниця Благодійного фонду «Восток-СОС» Наталія Каплун. — Ми намагалися бути об’єктивні, тому порушили тему, яка постійно замовчується. Зокрема, у книжці розглянуто окремі випадки, коли українські військові самовільно захоплювали житлові будинки і тим самим провокували деякі обстріли по певних населених пунктах. Окремий розділ присвячений доступності медицини, можливості обслуговування людей у так званій сірій зоні. Крім того, порушено й інші проблеми, зокрема, йдеться про катування та незаконне позбавлення волі цивільних осіб у катівнях незаконного збройного формування «Бетмен».
Автори книжки переконують, що під час спілкування з мешканцями прифронтових територій вони не відчували агресії навіть з боку тих, хто сповідує інші погляди. Хтось відгукувався на прохання поділитись спогадами, хтось відмовлявся, але все проходило мирно. Кожна людина отримала важкий стрес, деякі й нині перебувають у важкому психологічному стані, тому для них дуже важливо, щоб їх не ігнорували, ними цікавились.
— З наших дослідницьких подорожей ми привезли чотири вражаючі історії про те, як люди виживають в умовах війни, — доповнює дослідниця Кризового медіа-центру «Сіверський Донець» Олена Ніжельська.
Перша — історія жінки, матері трьох дітей, певно, найтрагічніша. Вона їхали разом із дев’ятирічною донею на скутері й потрапила під ворожий обстріл. Дитина загинула миттєво, а в жінки відірвало ногу і було ще кілька досить важких поранень. У той час удома на маму чекала ще тримісячна дитина... Жінка практично втратила слух, стала інвалідом, але попри великі труднощі продовжувала виховувати своїх маленьких дітей.
Наступна історія про Трьохізбенку пов’язана з тим, що люди вимушені жити по різні боки лінії розмежування. Родина: старенькі батьки залишаються з одного боку, а діти — з другого. Їм важко організувати візити одне до одного, бо це, по-перше, пов’язано з неофіційним перетином лінії розмежування, по-друге, під час таких подорожей можна потрапити під обстріли. Отже, друга історія саме про родину пенсіонерів, які проводжали своїх дітей на той бік Сіверського Донця і потрапили під обстріл, зазнавши поранень.
Ще одна історія розповідає про тих жителів Трьохізбенки, які й досі продовжують працювати на тимчасово окупованій території, кожного дня перепливаючи Донець на хитких човниках. Вони також наражаються на небезпеку. Зокрема, йдеться про жінку, яка працює в окупованому Слов’яносербську, і там була поранена під час обстрілів.
— Ми довго сперечалися про те, чи включати наступну, четверту, історію до звіту, чи не робити цього, бо така тема, як правило, офіційно замовчується, — розповідає Олена. — Йдеться про бійку молодого місцевого жителя з військовослужбовцями, внаслідок чого він отримав ножове поранення і потім тривалий час лікувався. Але якщо ми ставили перед собою завдання бути максимально об’єктивними, і на нашому шляху як документаторів стався такий випадок, ми повинні про нього розповісти. Адже так? І ми це зробили, бо така об’єктивність допомагає зрозуміти контекст подій на Донбасі. Тобто історії абсолютно різні, але всі вони трагічні.
Головний висновок авторів книжки такий: постраждалим людям прифронтових територій надається дуже мало допомоги. Питання про те, як змінити ситуацію і допомогти тим, хто перебуває в найважчих умовах, залишається без відповіді. Автори проекту підготували рекомендації і місцевій владі, і уряду та парламенту країни. Вони вважають, що їхній досвід досить важливий для майбутньої реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Звіт виконано українською мовою, завершено роботу над тиражем англійською та триває переклад російською. Запускається також електронна версія, щоб звіт прочитали і на тимчасово окупованих територіях.
Павло ВОРОНЦОВ.
Фото надано автором.
Луганська область.
