Якщо вам якось випаде побувати в Гайвороні, що на Кіровоградщині, влітку, то обов’язково мусите відчути річкову прохолоду Південного Бугу.

На рівному місці

У цьому переконаний і Дмитро Грабовий (на знімку), який до обрання головою ради найзахіднішого й одного з найгустіше заселених районів Кіровоградщини встиг попрацювати і вчителем, і тренером, і директором школи-інтернату. Тобто переважно педагогом. Та все ж знається чоловік і на економічній ситуації у районі, і на аграрному секторі, наче складав на ці теми іспити у виші.
Бо в районі працює надія вітчизняної економіки і гордість області Заваллівський графітовий комбінат, який, виявляється, не лише діє, а й має непогані показники. Працюючи на хімічну, металургійну, електротехнічну промисловості, комбінат, за словами Дмитра Миколайовича, планує до кінця цього року виробити вісім тисяч тонн графіту (йдеться про графіт у його товарному вигляді, а не про всю видобуту руду). Нині тут (на добре оплачуваних посадах) працюють майже триста осіб. Кипить робота і в сусідніх гранітних кар’єрах — сальківському (теж Заваллівська селищна рада) та гайворонському.
Нагадаємо, що з розвіданих родовищ за об’ємом і кількістю покладів графіту Заваллівське — друге в світі. В складі руди, крім основного елементу, також містяться кварц, польовий шпат і навіть гранат.

Про позитивні тенденції...

За словами районного голови, позитивні тенденції у виробничому секторі слід пов’язувати із діловими людьми, котрі інвестують кошти у нові-старі підприємства. Найперше потрібно дякувати депутатам Гайворонської районної ради генеральному директору ПАТ «Заваллівський графітовий комбінат» Віталію Лященку та голові наглядової ради Олегу Хейсону. Комбінат приємно дивує темпами відродження та модернізації. А Віталій Лященко одним із перших в області згадав про замкнений виробничий цикл і не бажає втрачати прибутків. Підтверджує це й будівництво (як висловився Дмитро Грабовий — «на рівному місці») заводу, що вироблятиме гранатовий концентрат, який використовується в шліфувальній справі. Нині на будівельних майданчиках — п’ятдесят працівників, знову ж таки — зі стабільними зарплатами, вони мають можливість будувати своє майбутнє вдома, а не кочувати з валізами країнами. На відміну від багатьох інших українців, яким доводиться саме так заробляти на хліб. У тім числі — й на Побужжі, де самодостатніх підприємств і підприємців, м’яко кажучи, не надто багато.
Маючи кілька унікальних виробництв, Гайворонський район, утім, за економічними напрямами розвитку залишається аграрним. Земель сільгосппризначення тут 50 тисяч гектарів. Із них 32 тисячі обробляють фермери. Переробляється на місці незначна частка зібраного врожаю, і то — віднедавна. Приміром, підприємство з іноземним капіталом у Сальковому фасує крупи, відправляє на ринки Європи горох, соняшник, квасолю. Якби таких підприємств було побільше, то цілорічно мали б роботу ті, хто вирощує городину і збіжжя. А біля них знайшли б застосування своїм навичкам слюсарі, зварювальники, працівники інших підсобних технічних спеціальностей.
«Знайти кваліфікованого слюсаря на Гайворонщині нині стало проблемою, — каже Дмитро Миколайович. — Його треба спочатку навчити. А потім дати таку зарплату, щоб не поїхав працювати до Польщі. Тож вакансії на районному ринку праці є. До речі, не лише технічних професій. Поліцейських теж не вистачає...»
...Ще одне місцеве підприємство приємно дивує своїм акробатичним талантом триматися на «жердині», коли і економіку, і конкретну галузь хитає. Це — ПАТ «Гайворонський тепловозоремонтний завод». Хоч тут місяцями і не виплачується заробітна плата. І взагалі справи кепські, бо Росія вже не замовник, а українська залізниця ладна купувати за кордоном запчастини, які могли б виготовляти вдома, утримуючи на плаву заводи на кшталт гайворонського.
«Нині завод працює з рентабельними показниками, — інформує голова райради. — Фонд держмайна України продав його з аукціону. Приїхали нові власники і керують, зберігаючи промисловий профіль (виробництво, ремонт і технічне обслуговування механізмів рухомого складу, зокрема — колісних пар), знаходячи покупців на продукцію. Голова правління Володимир Пилипишин підписав угоду, відповідно до якої завод десять років дотримуватиметься основного напряму діяльності...» Дивовижно, але на тепловозоремонтному нині вже працює 250 фахівців, і навіть нові вакансії відкрито.

...І децентралізацію

Зазвичай говорити з районними керівниками про адмінреформу дуже складно, тому що сама її суть полягає у поступовому зменшенні впливу регіональної влади на прийняття рішень у громадських об’єднаннях. Утім, гайворонський районний голова дражливого питання не оминає.
«Я підтримую варіант об’єднання у форматі «Один район — одна громада», — висловлює він свою позицію. — Тоді б у районі з’явився один суб’єкт управління, а ми б (нинішні управлінці. — Авт.) піднялися зі своїх місць і пішли. У цьому плані є позитивний приклад — Балтський район Одеської області. Після реформи там справді відбулося скорочення місцевих видатків на фінансування зарплат чиновникам і, відповідно, — зростання зарплат рядових працівників. А водночас у Балті збереглися напрацьовані виробничі зв’язки. Тобто є реальний економічний ефект. Результатом фінансового зміцнення стало будівництво багатьох інфраструктурних об’єктів, зокрема величезної школи... Тим часом у нас ведуться розмови про дві ОТГ — Гайворонську і Заваллівську. Можливо, третьою буде Хащуватська. Та хочеться, щоб люди перед територіальним поділом ще раз задумалися: «А що буде, коли територія залишиться без стартової субвенції і муситиме розраховувати виключно на власні сили?»
— Наприклад, у нас і нині ліквідовані всі дорожні вибоїни в кожному напрямку від Гайворона, — не новим європейським автобаном, але все ж доволі витратною і добре виконаною роботою хвалиться Дмитро Грабовий. — Ще п’ять доріг будуть відремонтовані до кінця року. Смітників уздовж доріг у нас також не побачите. Вже давно ведуться перемовини щодо переробки сміття на міському звалищі...

Медицина й освіта — в пріоритеті

На часі — оздоровлення дітей, тож пришкільні табори Гайворонщини організували літнє дозвілля для тисячі п’ятисот школярів. Упродовж усього літа працював табір «Чайка», де відпочили учні зі шкіл із поглибленим вивченням англійської. Ще зовсім недовно тут проводили канікули діти з Харкова, Києва, Кропивницького... А восени школярі повернулися за парти, де не лише учням початкових класів і дітям пільгових категорій організоване безплатне шкільне харчування. Без обідів не залишаться й інші сільські діти.
Слід зазначити, що цей район за якістю освіти на Кіровоградщині — серед передовиків. Хоча школярів, як і взагалі молоді, на вулицях і за партами з року в рік меншає. Молоді люди виїздять на заробітки, а народжуваність невисока.
Тим часом пологове відділення в райцентрі укомплектоване краще, ніж у багатьох сусідніх районах. Представники Саврані Одеської області навіть пробували укласти договір із Гайворонською ЦРБ на прийом пологів, але Одеса не дозволяє: вважають, що фінансові потоки мають бути прив’язаними до географічних меж.
«Хочемо хоч якось підтримати своїх лікарів, — зауважує Дмитро Грабовий. — Тож нині ведемо будівництво трьох квартир для молодих фахівців. Медицина, освіта і проблеми дозвілля дітей були й будуть у наших пріоритетах».

Олег ШВЕРНЕНКО.
Фото Івана КОРЗУНА.