У малому залі Луцького міського палацу культури відбулася презентація плаката про Героїв Соціалістичної Праці Волині «Звеличені працею». Його видала обласна організація ветеранів України. На полотнищі розміром понад квадратний метр розміщені фото 45 героїв, короткі біографічні дані про них.
Виступає Герой Соціалістичної Праці, колишня ланкова механізованої ланки з вирощування цукрових буряків Галина Береза, ліворуч від неї голова обласної організації ветеранів України, генерал-майор у відставці Олександр Булавін і голова ветеранського клубу «Неспокійні серця» Марія Смізюк.
Участь у презентації взяли члени ветеранського клубу «Неспокійні серця», колишні керівники Луцького району, громадські активісти. Почесною гостею стала Герой Соцпраці, колишня ланкова механізованої ланки з вирощування цукрових буряків колгоспу імені Чапаєва Луцького району Галина Береза. Саме їй ведучий зустрічі, голова обласної організації ветеранів, генерал-майор у відставці, автор ідеї плаката Олександр Булавін одній із перших надав слово. А згадати трудівниці було про що, бо високі врожаї вирощувати тоді було складніше, ніж нині: не ті технології, техніка, сорти. До речі, Галина Сергіївна двічі обиралася у Верховну Раду УРСР (десятого—одинадцятого скликань).
Присутні нагадали, що на відміну від нинішніх часів, коли високі державні нагороди отримують переважно високопосадовці, в 1950—1980-х роках їх давали здебільшого рядовим. Так, автор плаката, почесний краєзнавець України Геннадій Гулько зазначив, що з 45 героїв 34 були сільські трударі (механізатори, тваринники, ланкові та бригадири, голови колгоспів), вісім — шахтарі... і лиш один партфункціонер районного масштабу.
Першими ж волинянами, удостоєними цього почесного звання за вирощування високих урожаїв кок-сагизу (каучуконоса) ще у 1951 році, стали Володимир Вірний, Марія Верезій і Марія Войтюк. Колишній головний редактор Волинського обласного радіо, заслужений журналіст України Василь Федчук поділився спогадами про свого земляка Володимира Вірного із села Доросині Рожищенського району. Вирощувати кок-сагиз було дуже важко, і до роботи на плантації часто залучали навіть школярів. Тож коли в Доросинях дізналися, що Володимиру Вірному присвоїли звання Героя Соцпраці, односельці щиро раділи за нього.
Останнім волинянином Героєм Соцпраці став голова колгоспу імені Чапаєва Луцького району Іван Федорчук, йому Зірку Героя вручили в 1989 році.
— На жаль, — зазначив на презентації колишній народний депутат України Ростислав Чапюк, — імена героїв області тепер мало хто пам’ятає. А ці люди багато зробили для зміцнення економіки України. Вони не думали про своє благополуччя, трудилися, як веліла совість, і мріяли, що життя ставатиме заможнішим. Тож про цих скромних трудівників не можна забувати.
Прикладів історичного безпам’ятства є чимало. Готуючи плакат, його автор Геннадій Гулько дивувався: в місті залізничників Ковелі майже ніхто не зміг сказати, хто такий Василь Бешта. Колись цього складача поїздів з Волині знали в усьому Союзі. Тепер завдяки президенту ПРАТ «Ковельсільмаш» Миколі Заікіну, який допоміг у виданні плаката, ім’я Василя Бешти знову повертається в місто, де професія залізничника досі найпочесніша.
Забуття нібито не стосується нашої відомої землячки, уродженки прикордонного містечка Любомль народної артистки СРСР Наталії Ужвій (Герой Соцпраці 1971 року). Але в Любомлі нещодавно, попри протести громадськості, зруйнували будиночок, де жила майбутня зірка сцени.
Із 45 героїв нині серед нас залишилося лише вісім. Усі інші вже пішли у засвіти. Прикро, але подекуди влада забуває достойно провести їх в останню путь. Так було нещодавно в Рожищенському районі, коли померла Герой Соцпраці Стефанія Васильєва. На похорон не прийшов жоден керівник району, не було й квітів чи вінка від влади...
Готуючи плакат, в обласній організації ветеранів України розраховували на підтримку влади, чекали на зацікавленість департаменту агропромислового розвитку ОДА, адже 80 відсотків героїв працювали саме в агросекторі. Та керівники відомства залишилися байдужими. А йдеться ж не про якихось політичних діячів, а людей від землі. Хотілося, щоб такими одержимими до праці повнилася наша земля і сьогодні.
На презентації автор плаката Геннадій Гулько повідомив, що збирає матеріали для книги про героїв уже незалежної України. Водночас він мріє, щоб згаданий вище плакат за підтримки меценатів з’явився на шахтах, сільгосппідприємствах, у бібліотеках і навчальних закладах регіону.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
