Те, що в окупації життя не мед, — це зрозуміло. А тут ще цих виродків—шісток кремлівських Путін по одному забирає.
І при цьому гинуть не лише їхні соратники й товариші по чарці, а ще й мирні люди потрапляють під роздачу. Ніхто не лічить, скільки 
простих жителів при цьому гине.
Люди стали боятися зайвий раз прогулятися містом. Особливо, якщо бачать, що товстопузі камуфляжі десь у місті, то намагаються не потрапляти в такі місця. Тому що невідомо, кого з них, коли і як відправлять на той світ. А тут і бабулька може з онуком поруч гуляти й потрапить в епіцентр. І загине нізащо.
А ще в нас тема якості води стояла й раніше гостро, а тепер ще гостріша стала. І страшніша.
Усі попередні роки війни вода в нас була просто жах.
Залежно від сезону й температури повітря наша вода смерділа то трупами, то болотом, у найкращому разі просто ставком. Таке відчуття, що ти не ванну приймаєш, а в застійному ставку купаєшся. Типу ти на природі відпочиваєш.
Місцеві давно міркували так: «Наша водонасосна станція розташована саме на лінії боїв. З одного боку окопи українські, а зовсім поруч — наші, типу «деенерівські». І до самої води, що тим, що іншим, кілька метрів пішки дійти. І насправді будь-яка сторона може кинути туди якусь отруту й отруїти все місто. І є такі, хто так боїться, що воду із крана ніколи не вживають у їжу. Купують розливну. Так, звичайно, дорожче. Але є надія вижити.
І в той час, коли громадяни «дирки» очікують, що, швидше за все, укропи нас тут усіх потруять, а тут і місцеві ідіоти теж чудять. Чи спеціально, чи з неграмотності. У дуже великому місті Макіївка, що зрослося з Донецьком, місцеві водяні фахівці дезінфікували воду хлором, коли він був. Але потім, коли використали останній мішок хлорки, то вирішили знезаразити перманганатом калію.
Ось цим марганцем, за попередніми даними, народ у місті й траванувся. Понад 80 людей постраждали. Але, як і раніше було заведено в совку, справжні причини приховують від народу. Тож стає ще страшніше.
Особисто я завжди пила фільтровану воду із крана. Терпіти не можу кип’ячену. А купувати лінь ходити. Міняємо фільтри регулярно. Набрав у склянку. Напився. І все.
Знайома тітка ненавидить Україну, боїться укропів. Але працює на контролі санітарного стану води в «динирці». Забирає тут проби води і їздить у місто Покровськ Донецької області на вільну українську територію. Виїжджає, отримує зарплату в гривні, але любить Путіна й «рашку». Ось такі парадокси нашого часу.
Їм розповідають, що вірус гепатиту А передається через воду. Кип’ятити її потрібно не менш як 20 хвилин. СНІД гине за температури 60 градусів одразу.
Я її інформацію не перевіряла. Зрозуміло, що все непросто. І раніше проби нашої води були відносні. Результати підганялися під середньоарифметично допустимі норми. Кому народ потрібен?
Сотнею більше, сотнею менше.
Так і живемо.
Що далі в ліс, то страшніше.