Юрій Калюжний до літа 2014 року був корінним жителем Луганська. Воював у складі одного з добровольчих батальйонів, потім підписав контракт із ЗСУ з мотивуванням «до закінчення особливого періоду» і служив до літа 2017-го. Сьогодні в статусі переселенця Юрій живе і працює в Новоайдарському районі.
Тут служив — тут і жити залишився
Цим літом у Новоайдар з’їхалися представники військових частин, які того пам’ятного 2014-го прийняли перші бої, визволяючи Луганщину від проросійських бойовиків. Поминали загиблих товаришів, пригадали бомбардування з боку Росії сіл Побєда і Дмитрівка на початку вересня, яке знищило два базові табори і військовий госпіталь. До пам’ятного знака загиблим мирним жителям і військовим, що встановлений на місці першого зіткнення у травні 2014-го, поклали квіти.
Ця зустріч виявилася хвилюючою для одного із засновників Луганської обласної асоціації ветеранів і волонтерів АТО Юрія Калюжного, який у 2014-му служив тут у складі одного з добровольчих батальйонів, а після демобілізації залишився в Новоайдарі. Поспілкувавшись із побратимами, Юрій вкотре переконався в тому, що займається сьогодні дуже важливою і необхідною справою.
Питання працевлаштування демобілізованих учасників АТО на Луганщині стоїть гостро. Робота загалом є, але зарплата іноді пропонується вдвічі менша від армійських виплат. Скажімо, оклад солдата першого року служби сьогодні становить понад 7 тисяч гривень, а зарплата водія або механіка — до 4 тисяч гривень. Різниця є. Багато з тих, хто демобілізувався, залишаються на «гражданці» незатребуваними, тому змушені повертатися в армію, уклавши новий контракт. Там свої. Розмовляють однією мовою і підставлять плече, якщо потрібно.
З іншого боку, багато хто з роботодавців не хоче брати на роботу атовців, вважаючи, що вони неадекватно сприймають реальність. Крім того, не всі роботодавці згодні із законодавчими вимогами, згідно з якими учасник АТО має певні пільги при працевлаштуванні. Зокрема, його не мають права звільнити або скоротити, зобов’язані надати додаткову відпустку тощо.
Після звільнення з лав ЗСУ Юрій Калюжний теж стикався із цими проблемами. За освітою він юрист, але такої роботи у Новоайдарі на той час не було. Найближча вакансія юрисконсульта знайшлася аж у Лисичанську, а Юрій був прив’язаний до Новоайдара, оскільки тут у дружини була гарна робота, а крім того, родина орендувала на тривалий строк житло, яке всіх дуже влаштовувало. І тоді Юрій прийняв пропозицію Центру зайнятості — реалізувати себе в бізнесі. Склав бізнес-план, захистив його, отримав матеріальну підтримку держави — одноразову допомогу в розмірі річної виплати з безробіття, відкрив своє приватне підприємство і з лютого 2018 року почав надавати юридичні послуги населенню. Пріоритетом своєї роботи вибрав захист прав військових.
Чому в армії немає справжнього юрисконсульта?
— Сьогодні я надаю юридичні консультації демобілізованим учасникам АТО, а також діючим військовослужбовцям ЗСУ з питань захисту їх законних прав і інтересів, — пояснює Юрій. — У зв’язку із тим, що під час своєї служби в лавах ЗСУ я відповідав за кадрову роботу, знаю багато нюансів, яких не знають цивільні фахівці в сфері права. Тому на цей момент мої послуги затребувані саме серед демобілізованих учасників АТО. Можу сказати, що наймасовіша на сьогодні проблема — це звільнення діючих військовослужбовців з лав ЗСУ після закінчення контракту.
А проблема полягає ось у чому. Президент України підписав указ про звільнення діючих військовослужбовців з лав ЗСУ за контрактами з мотивуванням «до закінчення особливого періоду». Однак командири на місцях не мають права звільнити їх, якщо на той час вони перебувають у зоні проведення Операції об’єднаних сил. І навіть у разі, якщо військові відслужили визначений строк. Щоб таких бійців звільнити, їх потрібно або перевести в частини, які розташовані за межами проведення ООС (тобто за територію Луганської і Донецької областей), або ж вивести наказом Командувача ООС зі складу сил і засобів проведення ООС. Такий наказ реєструється і проводиться через Генеральний штаб України. Це тривалий процес, і командири на місцях зазвичай не мають бажання цим займатися. Військовослужбовцям доводиться з позовними заявами звертатися до суду і на підставі його рішення їх звільняють.
У практиці Юрія уже є випадок, коли з його допомогою один військовий із Чугуєва Харківської області, який проходив службу на території Луганської області, згідно з рішенням Окружного адміністративного суду від 28 серпня був звільнений з лав ЗСУ з формулюванням «на підставі рішення суду». Сьогодні в Калюжного у роботі кілька проваджень зі схожими проблемами.
Юрій неодноразово переконувався, якщо людина не добиватиметься своїх пільг і прав, прописаних буквою закону, вона ніколи їх не отримає. Така ситуація, зокрема, складається щодо одержання демобілізованими учасниками АТО та ООС земельних ділянок для організації сільського господарства або під індивідуальне будівництво. Наприклад, спочатку року у Сватівському районі для атовців виділено лише чотири ділянки землі, у Старобільську — 6, а в Новоайдарському — 168 земельних наділів! Чому така різниця? Тому що голова Новоайдарської РДА Володимир Сергієнко — сам колишній атовець. В 2014—2015 роках проходив службу на території області, а після демобілізації повернувся сюди вже очільником району. Крім того, у Новоайдарі активно працює Асоціація ветеранів війни, учасників бойових дій і волонтерів АТО і є кваліфікований юрист Юрій Калюжний, який захищає права військовослужбовців. А потреба велика. Тільки Новоайдарський осередок Асоціації налічує 240 учасників АТО. Це люди, які до того ж є вимушеними переселенцями, а також місцеві жителі. Сам Калюжний, до речі, ділянку землі і досі не отримав.
На службі у бійців виникають різні питання, які вимагають юридичної оцінки. Невже в армії немає військового юрисконсульта? Є, пояснює Калюжний, але часто-густо їхні обов’язки виконують замполіти, які не мають профільної освіти. І головне — захищаючи інтереси бійця, жоден офіцер нічого не робитиме такого, що може зашкодити іміджу частини або свого підрозділу.
— Я опікуюся проблемами, про які не прийнято говорити, —розповідає він. — Скажімо, якщо відпустка для військовослужбовця становить 30 календарних днів, а учасника АТО — ще плюс 14, він має право взяти цю відпустку в будь-який зручний для нього час. А не тоді, коли зручно командиру. Або взяти інше — нормування робочого дня. У всіх нормативних актах щодо військової офіційної служби чітко прописано восьмигодинний робочий день, сорок годин на тиждень. Цього ніхто не дотримується. Але ж навіть людина, яка перебуває на передовий і виконує бойове завдання, повинна мати години відпочинку після несення служби та відгули. Деякі командири не беруть до уваги ці вимоги. Мені можуть заперечити: на війні як на війні... Але я знаю і наполягаю: солдатові потрібен відпочинок. Тим більше, коли людина перебуває в стані постійного стресу.
Як один із керівників Асоціації ветеранів війни, учасників бойових дій і волонтерів АТО Юрій Калюжний допомагає колишнім атовцям зорієнтуватися в житті, знайти роботу. А як юрист він віддає діючим військо вослужбовцем і ветеранам АТО 80 відсотків свого часу.
Павло ВОРОНЦОВ.
Фото надано автором.
Луганська область.
