Ми читаємо світову літературу, написану перекладачами
Успіху досягає той перекладач, який сповідує пріоритет автора. Саме так працювали відомі українські майстри — Микола Зеров, Максим Рильський, Григорій Кочур, Микола Лукаш. Вони могли дотримуватися різних стратегій — очуження чи одомашнення, але стрижнем для них завжди залишався автор, його творча неповторність. Професія художнього перекладача передбачає певну самозреченість: за переклад беруться не для того, щоб передусім ствердити власне «я», а для того, щоб забезпечити твору і його автору гідне місце в літературі-приймачі, сумірне, якщо не повністю рівноцінне, з місцем у вихідній літературі й культурі. Особистість перекладача проявиться так чи інакше, адже переклад — це завжди вибір, а вибір диктується професійним кредом, естетичною програмою, життєвим досвідом перекладача. Тому кожен переклад — це й автопортрет перекладача, то більше вдалий, що ретельніше прагне перекладач створити правильний портрет саме автора.
Тетяна Некряч під час представлення просто неба роману «На схід від Едему» в музеї Максима Рильського в Києві.
Фото Віктора ЦІОНА.
Джону Стейнбеку, лауреату Пулітцерівської («Грона гніву», 1940) і Нобелівської (1962) літературних премій, пощастило з перекладачем його роману «На схід від Едему» (1952), який і сам письменник вважав своїм найкращим, найпотужнішим твором. Переклала його українською мовою Тетяна Некряч, яка поєднує практичний художній переклад з перекладознавчими розвідками. В її доробку — твори Джейн Остін, Оскара Уайльда, Гарпер Лі, Курта Воннеґута, з десяток п’єс, збірка поезій (перекладених англійською). Це різні часи, різні літературні напрямки, різні ідіостилі, й усі автори говорять у перекладах кожен своїм голосом, з притаманною тільки їм інтонацією: тут Воннеґута не переплутаєш з Уайльдом, а Гарпер Лі — з Джейн Остін. Тетяна Некряч має добре розвинений «словесний слух» і точно відтворює не лише всі смислові відтінки того чи іншого твору, а й мовностилістичну палітру кожного письменника. Роман «На схід від Едему» потребує саме такої уваги — він поєднує широту історичного охоплення з глибиною і філігранністю психологічних портретів героїв, філософські роздуми з драматичними сценами як трагедійними, так і комедійними, а то й фарсовими, в яких персонажі розкриваються як в театрі чи на екрані, через словесну й фізичну дію. Тетяна Некряч має чималий досвід у перекладі для театру, тому ці «драматургізовані» епізоди виписані яскраво, живо, переконливо. Епічні «увертюри» до кожного розділу різняться за ритмом і темпом — від плинної оповіді до джазових синкопів, які Тетяна Некряч передає точно і майстерно.
І найголовніше — роман «На схід від Едему» читається так, ніби він написаний був українською мовою, у ньому є первісність тексту, свіжість і барвистість слова. Здійснено те, що має бути вершиною фахових прагнень перекладача, — стати «невидимим», розчинитися в авторі, і тоді читач забуває, що перед ним друготвір: він радіє і гнівається, сумує і втішається, обурюється і насолоджується так само, як читач оригіналу. Не думаючи про переклад, читач входить у прекрасний і жахливий світ, змальований Джоном Стейнбеком, розмірковує разом з героями про вічний двобій Добра і Зла (це наскрізний етико-моральний сюжет роману, який витікає з Біблії, — звідси й назва, запозичена з Книги Буття, з історії Авеля і Каїна), напружено стежить за перипетіями людських доль, дивується протиріччям людської душі, захоплюється силою почуттів, відкриває для себе незнані сторінки американської історії, пропущені крізь життєвий досвід персонажів, жоден з яких не є однолінійним, навіть якщо це фігура другого чи третього плану, а то й взагалі епізодична.
Роман Джона Стейнбека «На схід від Едему», один з класичних творів літератури ХХ століття, став нарешті фактом і української культури. Як не дивно, до останнього часу цього видатного письменника не перекладали українською зовсім. Видавництво «КМ-Букс» має намір випустити переклади всіх його творів, і чотири вже видано. Серед них — «На схід від Едему», magnum opus, про який Стейнбек говорив, що прийшов він у цей світ саме для того, щоб його написати. Читачі роману, зокрема його української версії, можуть пересвідчитися, що свою місію автор і перекладачка виконали з честю.
Марія ДОЦЕНКО, кандидат філологічних наук, мистецтвознавець, Донецький національний університет імені Василя Стуса.
