У липні на шахті «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» прийняли в експлуатацію лаву № 114 (на знімку).
Фото прес-служби ДП «Львіввугілля» з сайту http://www.lvug.com.ua
Це вибій по пласту «Сокальський» із запасами 162 тис. тонн, його оснащено комплексом 2М-87, комбайном 1ГШ-68, конвеєром СП-250.11. Гірничу техніку було відремонтовано на Нововолинському РМЗ. Лава має довжину 90 м, виїмкова потужність пласта — 1,30 м, а очікувана зольність гірничої маси — 34 відсотки. За планом з лави № 114 мають видобувати 400 тонн на добу.
Можливо, це для когось стане одкровенням, але вітчизняна вугільна галузь, виявляється, перебуває у стані реформування. І що швидше зведеться на тверді ноги, то вагоміші будуть здобутки гірників. Вугілля, а отже, і тепло, а разом з ним і електроенергія, можливо, стануть дешевші. Ми забудемо про Роттердам плюс і не очікуватимемо вже на океанські транспорти, навантажені під саму зав’язку заморським чорним золотом так, що і ватерлінії не видно. А воно (вугілля), коли й далі так вестиметься, скоро справді стане дорожче за благородний метал! Тож куди йде вітчизняний вуглепром та що очікує на вугледобувні підприємства, на гірників та їхні сім’ї?
Збільшити видобуток і знизити собівартість
Ці проблеми в уряді планують вирішити за рахунок реформування державного сектору галузі та технологічної модернізації копалень, що належать державі. Затверджено урядову програму «Державна підтримка вугледобувних підприємств на часткове покриття витрат із собівартості готової товарної вугільної продукції». Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», яким передбачено виділити 1,4 мільярда гривень на компенсацію різниці. У вересні, виступаючи в парламенті, Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що Кабмін очікує від Мінвуглепрому комплексного плану заходів, де було б відображено інвестиційні пропозиції, оцінку ефективності використання наявних ресурсів, плани щодо аудиту.
«Ми вже виділили 1,4 мільярда гривень для по-криття різниці. Але завдання — перестати її дотувати і розпочати активно вкладати в розвиток галузі. На ці цілі наступного року виділяємо 2,3 мільярда гривень. Завдання — вийти на баланс підтримки різниці в собівартості, яка, певно, ще зберігатиметься, і в подальшому інвестувати у збільшення видобутку і зменшення собівартості...»
«Коли в Польщі вугільні шахти стали нерентабельні, обладнання застаріло, а працівників виявилося забагато, там вдалися до реформування, — ділиться думками Максим Немчинов, державний секретар Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, — Неефективні шахти закрили та оптимізували штат: щоб не скорочувати персонал і не викликати обурення серед працівників, кожному шахтареві, котрий відпрацював 25 років, надали відпустку на п’ять років. Закриті копальні перетворили на музеї...»
В Україні нині схожа ситуація. Усі приватні шахти працюють ефективно, а от із 33 державних мають прибуток лише чотири. До цього призвела ціла низка причин. Одну з основних уряд бачить у тому, що на приватних шахтах, де реалізують програми оновлення фондів, собівартість збалансована, а на державних виникає різниця між закупівельними цінами та занадто високою собівартістю... чорного золота, яку покривають за рахунок державного бюджету... Утім, мета чітко визначена. І що ж?
Незважаючи на критичний технологічний стан шахтного обладнання і максимальне соціальне напруження у трудових колективах, гроші до шахт досі не дійшли. Більше того, проектні граничні показники бюджетного фінансування вугільної галузі на наступний рік викликають особливу стурбованість. Адже обсяг бюджетних витрат на вугільну галузь становить лише 2,6 мільярда гривень, або трохи більш як третину (34 відсотки) від розрахунків Міненерговугілля, підтриманих Профспілкою працівників вугільної промисловості України (7,6 мільярда гривень).
Беззбитковість і модернізація виробництва?
Вугледобувна галузь у всі часи була чи не найбільш дотованою, мільярди гривень з бюджету спрямовувались на підтримку вугледобувних підприємств. У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України пояснюють, що впродовж останніх років, від початку військової агресії на сході України, дотацій на вугільні підприємства майже не було. Виділили лише один кредит у 300 мільйонів, який не міг розв’язати проблеми і вплинути на помітне поліпшення ситуації.
Що ж до надходжень із державного бюджету попередніх років, то й ці кошти не могли істотно поліпшити ситуацію на державних шахтах, адже спрямовувалися на погашення різниці між собівартістю готової продукції і ціною реалізації, і розрив цей був дуже великий. Сьогоднішня ціна на вугілля, вважають у міністерстві, досить прийнятна, вона відповідає світовим цінам. Але і собівартість чорного золота підвищилась через те, що роками не вкладалися кошти в модернізацію.
Але чи допоможуть державним шахтам фінансові вливання?
На думку фахівців Міненерговугілля, якісь шахти справді доведеться закрити, але більшість зможуть бути рентабельними й ефективно працювати. Знову пошлемося на думку держсекретаря міністерства. «...Більшість шахт державної форми власності може бути рентабельними, для цього треба... вкладати кошти в модернізацію, оновлення обладнання, проведення виробок... Переважна більшість шахт може працювати рентабельно. Можливо, не на всіх шахтах держава це може зробити, на деяких,.. можливо, приватний власник краще це зробить. Шанс маємо дати кожній,.. якщо там є запаси», — упевнений Максим Немчинов.
Усіх під один дах!
Розмови навколо «Національної вугільної компанії», створення якої регламентовано урядовою Стратегією розвитку вугледобувної галузі, точилися не один рік. І ось сталося. Про об’єднання під одним дахом 33 державних шахт повідомила прес-служба віце-прем’єр-міністра Володимира Кістіона, пояснивши, що «...в рамках однієї держкомпанії досить просто вирішувати адміністративні питання, менеджмент зможе набагато швидше і простіше передавати обладнання з безперспективних шахт на інші об’єкти. За попередніми оцінками, створення такої компанії дасть економію витрат на утримання збиткових шахт на суму 1,5 мільярда гривень на рік».
Водночас віце-прем’єр зазначив, що «Національна вугільна компанія» повинна буде визначитися з тим, які шахти є перспективними, а які потрібно модернізувати. Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик, своєю чергою, заявив, що Україна має провести приватизацію всіх державних вугільних шахт після того, як завершить їх реформування і вони будуть виведені на рівень беззбитковості.
А Прем’єр-міністр Володимир Гройсман підсумував, що Міністерство енергетики і вугільної промисловості має шукати фінансові ресурси для збільшення видобутку вугілля та забезпечити ритмічну роботу галузі.
«До 1 вересня Міненерговугілля і особисто міністр мають сконцентруватися на пошуку фінансових ресурсів для збільшення видобутку і забезпечення ритмічної роботи галузі... І це відповідальність міністерства і міністра. Я готовий допомогти, щоб ми стверджували свою енергонезалежність», — заявив прем’єр.
Він нагадав, що поставив конкретне завдання — представити план першочергових дій з виведення вугледобування із кризи. «Рішення презентовано. Ми побачили цифри ритмічної виплати зарплати шахтарям і необхідні заходи щодо збільшення видобутку», — сказав В. Гройсман, наголошуючи на тому, що для виконання завдань потрібні інвестиції.
А вже 30 серпня у відомстві під головуванням генерального директора Директорату викопних видів палива Максима Федотова провели робочу зустріч із представниками Європейської комісії, де обговорили питання реконверсії вугільних регіонів та впровадження проектів, які дадуть можливість врегулювати соціально-економічні проблеми шахтарських міст. Він зазначив, що Міненерговугілля вивчає досвід країн ЄС з метою впровадження успішних проектів в Україні. Питання реконверсії стосуються як державного сектору, так і приватного, адже запаси вугілля з шахт із часом вичерпуються, тому важливо планувати нові інвестиційні проекти та вивчати можливості використання наявної бази для їх реалізації.
За словами Максима Федотова, Міненерговугілля дотримується Плану пріоритетних дій уряду та Плану заходів з реалізації етапу «Реформування енергетичного сектору (до 2020 року)» Енергетичної стратегії України до 2035 року. А тому «...йдеться не про негайне закриття шахт, а про перспективний розвиток,.. стратегічне бачення. Ми маємо вже тепер думати, що з тими шахтами далі робити,.. ми повинні зацікавити тих керівників, які є ініціативними та мотивованими, що дасть змогу створити нові робочі місця і дати нове життя цим регіонам», — наголосив Максим Федотов.
На його думку, потрібно насамперед сформувати реєстр шахтарських міст та селищ, в яких є можливість впроваджувати проекти, та організувати майданчик з метою обговорення напрямів розвитку. Наступним етапом має стати презентація успішних європейських практик та пропозиція можливих програм, пілотних проектів з метою їх впровадження за сприяння Європейського Союзу.
Серед питань, які мають ураховуватися, назвали й питання екології та наслідків закриття тієї чи іншої шахти, а також вирішення соціальних питань і створення нових робочих місць.
Обговорили учасники зустрічі і можливі джерела фінансування проектів, зокрема, кошти обласного бюджету, місцевих громад та залучення донорської допомоги. За підсумками зустрічі домовилися розпочати роботу в регіонах з керівниками місцевої влади з метою створення платформи для планування майбутнього процесу реконверсії та розроблення відповідної дорожньої карти. Свою допомогу в частині, що стосується закриття небезпечних відпрацьованих шахт, запропонували в Євросоюзі.
У Міністерстві кажуть, що від допомоги не відмовлятимуться, але наголошуватимуть на необхідності розвитку наявних шахт: «...Було б набагато краще, якби наші партнери з Євросоюзу допомогли не тільки в закритті шахт, а й в їх розвитку. Навіть за планами по Енергетичній стратегії до 2035 року ми не відмовляємося від споживання вугілля, воно в нас залишається майже на тому ж рівні, навіть трохи буде збільшуватися стосовно того, яке саме вугілля буде споживатися».
До речі, про видобуток і споживання
За словами експертів, державні і приватні шахти видобувають приблизно однаковий обсяг вугілля. До того ж на державних підприємствах видобуток зменшився. І тут причиною називають відсутність достатнього фінансування для заміни обладнання, яке необхідне для ефективнішого видобутку. Адже це має відбуватися постійно. Якщо вдасться знайти кошти оперативно і купити обладнання, то ситуація найближчим часом покращиться, — кажуть у міністерстві. І додають, що 100 відсотків вугілля, видобутого на державних шахтах, споживається в Україні. Переважна більшість — це енергетичне вугілля, в невеликому обсязі є й коксівне. Основні споживачі — енергетичні компанії.
За даними міністерства, за серпень нинішнього року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля на 368 тисяч тонн (або на 14,4 відсотка) більше порівняно із серпнем 2017-го. Видобуток енергетичного вугілля збільшився на 401,2 тисячі тонн (або на 19,3), коксівного вугілля зменшився на 33,2 тисячі тонн (або на 6,9).
За січень—серпень цього року вугледобувними підприємствами України видобуто вугілля на 378 тисяч тонн (або на 1,7 відсотка) більше порівняно з відповідним періодом минулого року. У тому числі видобуток енергетичного вугілля збільшився на 883,1 тисячі тонн (або на 5,2), коксівного вугілля зменшився на 505,1 тисячі тонн (або на 11).
Що стосується вугілля марки «А», тобто антрацитового, то воно видобувається шахтами, що перебувають на непідконтрольній території. Тож в Україні — стовідсотковий його дефіцит, пояснюють фахівці Міненерговугілля і запевняють, що вугілля з окупованої частини Донбасу не потрапляє на підконтрольну українському уряду територію.
«Потреби у вугіллі в нас значні, і вони зростають, саме в тому вугіллі, яке видобувається на підконтрольній території. Тому що електростанції переобладнуються і переходять з антрацитового на газове вугілля, тобто попит підвищується і далі підвищуватиметься. У шахт є можливість продавати більше вугілля й отримувати більше прибутку. Що більше вугілля видобуває шахта, то менша його собівартість», — наголошують у міністерстві.
А шахтарі... протестують
Тим часом минув вересень, за ним жовтень. Коли мав бути готовий комплексний план заходів, пам’ятаєте? Всеукраїнську акцію протесту профспілок, що відбулась нещодавно у столиці, максимально підтримали гірники. І знову стукали касками... Чи не стукали?
«...Ситуація в галузі, незважаючи на задекларовані першочергові заходи уряду, складна і загрозлива. А постійні коригування та перерозподіл коштів між бюджетними програмами у цьому році, що здійснювалися під зростаючим тиском акцій протесту трудових колективів у всіх вугільних регіонах, забезпечили тільки часткове погашення простроченої заборгованості із заробітної плати працівникам державних підприємств. При цьому не виконано вимоги Профспілки гірників про створення умов фінансування для належного технічного оснащення виробничого процесу, необхідного для забезпечення сталого виконання затверджених програм з видобутку вугілля та виплати поточної заробітної плати відповідно до законодавства, Галузевої угоди та колективних договорів», — каже голова Торецької територіальної організації Укрвуглепрофспілки Василь Щербань.
Справді, динаміка падіння видобутку вугілля та зростання заборгованості із заробітної плати набула системного характеру. Заборгованість мають майже всі державні копальні. Найбільш критична ситуація на державних підприємствах «Селидіввугілля» — 217,3 мільйона гривень, «Первомайськвугілля» і «Львіввугілля» — відповідно 134,1 та 131,4 мільйона гривень, «Лисичанськвугілля» — 105,2 мільйона гривень, «Мирноградвугілля»— 62,2 мільйона гривень.
Запропоновані урядом обсяги видатків за бюджетними програмами вугільному сектору у проекті Держбюджету на наступний рік не забезпечать проведення реформ та стабілізацію виробничої діяльності підприємств, а призведуть до фінансового краху більшості шахт та значних соціально-економічних потрясінь. Тим часом міністр Ігор Насалик, вважають у Профспілці гірників, крім популістських проектів та голосних заяв з питань реформування галузі і розмов про погашення заборгованості та своєчасність виплати заробітної плати працівникам самоусунувся від розв’язання нагальних виробничих та соціальних проблем галузі.
Під час виступу на нещодавньому брифінгу у Верховній Раді голова Укрвуглепрофспілки Віктор Турманов визначив основні вимоги шахтарів. Найголовніше — це виведення вугільної галузі з кризового стану. За багато років поспіль рівень заборгованості із заробітної плати шахтарям сягнув понад мільярд гривень. Незважаючи на постійний тиск профспілки й активну підтримку народних депутатів, фракцій і депутатських груп Верховної Ради, в результаті безвідповідального ставлення Міненерговугілля, Мінфіну та інших державних органів, залишаються невиконаними особисті доручення Прем’єр-міністра України стосовно додаткового фінансування галузі в розмірі 1,4 мільярда гривень за програмою «Державна підтримка вугледобувних підприємств.
Складною залишається ситуація і з плануванням фінансування бюджетних програм вугільної галузі на наступний рік. На цей час запропонований Мінфіном України граничний обсяг формування видатків за бюджетними програмами вугільного сектору Міненерговугілля України становить лише одну третину від необхідних витрат. Що буде далі?
Віктор БОНДАР.
Інфографіка з сайту Міненерговугілля України.
ДОВІДКОВО
Сьогодні в Україні налічується 102 державні шахти, але переважна більшість — у зоні проведення Операції Об’єднаних сил. Діючими поза зоною Операції вважаються 33 підприємства. З них лише чотири шахти працюють прибутково. За п’ять місяців поточного року обсяг видобутку становив 1852,9 тисячі тонн. Це на 3,6 відсотка менше від запланованого і на 7,6 менше, ніж у відповідний період попереднього року. Проте вартість продукції зросла майже на третину (понад 30,5 відсотка) проти минулого року.
ДОВІДКОВО
За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, 100 відсотків видобутого вугілля оплачується вчасно і без затримок. Натомість є заборгованість із різниці в собівартості. Вона становить 348,1 мільйона гривень. Як запевняють у міністерстві, механізм покриття цієї заборгованості знайдено.
ЦИФРА
Державний вугільний сектор минулого року отримав 2,5 мільярда гривень збитків від виробництва вугілля, які частково було покрито за рахунок бюджетної підтримки в 1,2 мільярда гривень. У 2015 році за збитків у 2,5 мільярда гривень бюджетна підтримка становила 1,372 мільярда гривень, а ще роком раніше за збитків у 5 мільярдів гривень підтримка досягала 4,1 мільярда гривень.
ЦИФРА
Україна в січні—вересні 2018 року збільшила імпорт вугілля кам’яного та антрациту (код ТН ЗЕД 2701) на 20 відсотків (2 мільйони 605,829 тисячі тонн) порівняно з аналогічним періодом 2017-го — до 15 мільйонів 640,564 тисячі тонн. За даними Державної фіскальної служби (Укрінформ), вугілля імпортовано на суму 2 мільярди 191,755 мільйона доларів, що на 15,4 відсотка більше, ніж в січні—вересні 2017-го (1 мільярд 899,818 мільйона доларів). При цьому з РФ надійшло вугілля на 1 мільярд 374,726 мільйона доларів (частка в імпорті — 62,72 відсотка), з США — на 670,564 мільйона доларів (30,59), з Канади — на 86,933 мільйона доларів (3,97), з інших країн — на 59,532 мільйона доларів (2,72). Як повідомлялося, Україна планує в 2018 році збільшити імпорт вугілля енергетичних марок на 11,3 відсотка (573,9 тисячі тонн) порівняно з 2017-м — до 5 мільйонів 668,5 тисячі тонн. У тому числі з РФ планується імпортувати 4 мільйони 881,5 тисячі тонн (+ 29,6 відсотка до 2017-го), з США — 664 тисячі тонн (+ 47,7), з ПАР — 123 тисячі тонн (- 83,8).
Мінпром.
Р. S.
Готуючи цей матеріал, натрапили в Інтернеті на одкровення небайдужої людини — шахтаря, яке, на нашу думку, характеризує сьогоднішній стан справ у галузі.
«...Я не замислювався раніше, яким є моє ставлення до роботи, я не міг сказати що ненавидів її, але і не сказав би, що це робота моєї мрії. Я займав своє робоче місце. Щозміни проходили тонни вугілля. Були моменти, коли доводилося тяжко працювати, я б сказав, «гарувати», але гріх скаржитися, адже на шахті моя робота не найскладніша... Могло бути і гірше. Я працював 20 років. Одне і те саме день за днем... Мені це подобалося... У роботі була якась стабільність. Іноді бували тяжкі дні,.. але до крайнощів не доходило. Я знав, що завтра повернуся і післязавтра теж, моя сім’я буде сита і одягнена, і все буде добре. Але зараз я вже не відчуваю тієї колишньої стабільності, мені вже дедалі важче ходити сюди, і не від того, що роки беруть своє, а від усвідомлення, що все це даремно. Котрий місяць ми працюємо просто за «спасибі». Будь я на іншій роботі, вже давно звільнився б, але коли працюєш на шахті, просто не можеш цього зробити, адже якщо звільняться всі, то копальню закриють. Та й що з того? Вугілля в більшій частині закуповується в інших країнах... Але я знаю напевно: якщо затоплять одну шахту, то затоплять і всі інші, з нею пов’язані. І тоді міста і селища, в яких вони розташовані, просто «вимруть», адже який сенс жити в місцині, де немає роботи? Це чомусь абсолютно нікого не обходить, як, утім, і раніше. Кожен у своїх проблемах намагається звинуватити інших. Ми, звичайні робочі, залишаємося винними в тому, що в нас відбирають роботу... Щоб працювати, мусимо самі купувати робочі інструменти, адже у країни ніколи не вистачає на це фінансування. Звісно, яке фінансування галузі, якщо вона «нерентабельна». Проте всі чудово знають, що вона рентабельна, але поки що лише для окремих... Від усвідомлення цього стає гірко і прикро, але нічого з цим вдіяти не можу і, як і раніше, щоранку йду на улюблену, але таку не любу роботу, працюю і сподіваюся на туманне майбутнє...»
