Про врожайні щедроти не лише землі, а й надр Полтавщини вже знають, здається, всі. Саме за цією ознакою її називають і вітчизняним Кувейтом, і газовим плацдармом держави. Адже саме тут видобувають майже 40 відсотків українського газу й 60 відсотків газоконденсату. Час від часу на цьому плацдармі розгортаються запеклі баталії за ті надра...
Вони загострилися кілька років тому, коли обласна рада, що надає погодження на отримання компаніями спеціальних дозволів на геологічне вивчення, розвідку та видобуток вуглеводнів на нових площах, почала воювати за прийняття Верховною Радою доленосного для регіону Закону № 1793-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату». Згідно з ним, п’ять відсотків ренти, сплачуваної згаданими компаніями за той видобуток, має залишатися на місцях і надходити до бюджетів області, районів, об’єднаних територіальних громад і сільрад. А це — сотні мільйонів гривень у скарбниці насамперед тих громад, які потерпають від розбитих газовиками доріг і завданої ними екологічної шкоди.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
«Полтавська битва» за ренту завершилася. Що далі?
Поліція затримує яйцеметальника, котрий по-своєму розписався на мапі «полтавської битви» за надра.
Щоб домогтися ухвалення закону, депутати облради взагалі припинили надавати погодження на спецдозволи. У грудні 2016 року закон № 1793 був прийнятий парламентом. Але введення його в дію тоді відтермінували до початку 2018 року. Тож і в облраді вирішили дочекатися реальних рентних надходжень до обласного й місцевих бюджетів. Але навіть після того, як такі більш ніж вагомі кошти (тільки за півроку — майже 304 мільйони гривень) почали туди «капати», обласні депутати не поспішали відкривати свою «дозвільну» скарбничку.
Чи не найбільше дивує багатьох їхнє ставлення до місцевого підрозділу ПАТ «Укргазвидобування» державної компанії «Нафтогаз України». Особливо за умов, коли саме «Полтавагазвидобування» видає на-гора левову частку піднятих із надр області вуглеводнів. І, відповідно, поповнює її скарбницю найбільшою сумою рентних платежів. Однак тепер до них депутати вимагають від структури «УГВ» додавати кошти ще й за так званими соціальними угодами з громадами, які практикувалися в «дорентну» епоху.
Хочемо розвитку, але... не погоджуємо
Керівники «Укргазвидобування» й «Нафтогазу України» з такими вимогами категорично не погоджуються. Мовляв, коштів від ренти громадам вистачає, а ті «соціальні угоди» взагалі не передбачені законодавством, вони залишаються непрозорими та сповненими корупційних ризиків. Натомість очільники й депутати облради звинувачують своїх опонентів в ігноруванні екологічних та інших проблем, спричинених діяльністю останніх, і гнуть своє... Цей жорсткий клінч призвів до того, що до попередніх десятків(!) відмов у погодженнях спецдозволів для «Полтавагазвидобування» додаються нові й нові. «Свіжого» відкоша його представники отримали на сесії облради, яка відбувалась у жовтні.
За таких умов керівники ПАТ «Укргазвидобування» стверджують, що Полтавська облрада гальмує поступ до енергонезалежності держави. Адже ненадання погоджень на спецдозволи не дає можливості підприємству розвиватися, нарощувати видобуток вуглеводнів. Саме тому, за словами очільника «Укргазвидобування» Олега Прохоренка, компанії не вдалося досягти запланованого раніше приросту видобутку газу на мільярд кубометрів. Тож пан Олег навіть пропонує парламентаріям усунути з дозвільної процедури таких «посередників», як обласні ради. Бо, мовляв, безпосередньо з місцевими громадами його підлеглі знаходять спільну мову без жодних проблем...
З-під скелі також б’ють джерела. Приватні...
Та обласні депутати, як скеля, непорушні. Кажуть, що виявляють таку стійкість і принциповість тільки задля інтересів тих же таки місцевих громад і, власне, своїх виборців. Та їхню принциповість відчули на собі далеко не всі компанії, насамперед приватні. Зокрема, в квітні 2017 року той довжелезний ланцюг відмов у наданні погоджень на спецдозволи облрада перервала. Першим «щасливчиком» стала приватна компанія «Аркона Газ-Енергія». Вона, звісно, погодилася сплатити за «соціальним договором» 800 тисяч гривень. Але невдовзі після отримання спецдозволу (мабуть, задля ще тісніших взаємин із місцевими громадами) змінила структуру власності за «посередництва» офшору, а її кінцевим бенефенціарним власником стала громадянка Панами...
А вже в липні цього року депутати облради на виїзній сесії в Зінькові «сипонули» одразу 14 погоджень п’яти також приватним компаніям. Після тих щедрот розгорівся неабиякий скандал, оскільки експерти, представники громадськості та журналісти стверджували, що йшлося саме про ті фірми, які за часів президентства Януковича належали тодішньому скандально відомому «енергетичному» міністру, також утікачу, а потім перейшли у підпорядкування російського олігарха.
Чи не найгучніше говорив про це, вимагаючи від Полтавської облради скасування тих погоджень, знаний столичний журналіст-розслідувач Дмитро Гнап, який останнім часом став ще й політиком. І одразу відчув на собі брудні в найбуквальнішому значенні слова технології боротьби за нафтогазоносні надра. У вересні та жовтні він кілька разів приїздив у Полтаву й селище Шишаки, де відбувалася ще одна виїзна сесія облради. І двічі наражався на сплановані «зустрічні» акції. Спершу під час мітингу під стінами адмінбудівлі обласної влади в нього полетіли яйця, кинуті найнятими молодиками-«тітушками», а потім, перед початком сесії облради, пана Дмитра облили, даруйте, фекаліями...
Є 45 тисяч гривень? Отримуй право на видобуток!
Як відреагували на звинувачення у, м’яко кажучи, неперебірливості та вибірковості при погодженні надання спецдозволів обласні депутати? Вони підтримали запит першого заступника голови облради у головний офіс СБУ, звідки мали відповісти, чи справді серед власників п’яти згаданих приватних компаній є громадяни Росії. Співробітники спецслужби «розвідали» доступний кожному Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань і надіслали в облраду «списаний» звідти перелік фундаторів тих фірм. Громадян Росії там, звісно, немає й близько. Вказані лише мешканці Києва та двох областей із їхніми квартирними адресами, а також столична фірма й кіпрський офшор. Такі адреси комусь про щось говорять?
Тим паче, що вже в жовтні їх в інший спосіб урізноманітнили переважно львівськими адресами засновників п’яти наступних фірм-кандидатів на погодження надання спецдозволів. Однак на засідання профільної комісії облради приїхав тільки один реальний директор компанії. Від інших прислали «гінців» за представництвом — переважно молодих жінок, які, судячи з усього, за видобутком вуглеводнів спостерігали тільки у випусках телевізійних новин... При цьому вони репрезентували створені ніби під копірку нафтогазовидобувні фірми зі статутними капіталами аж по... 45 тисяч гривень.
Від «папєрєдніков» не відстають
Зрештою, на засіданні комісії влаштували ще й безпрецедентне шоу, під час якого доповідачкою про «жахливі наслідки» діяльності «Полтавагазвидобування» в області була столична журналістка, редакторка інтернет-видання. Про її «компетентність» у нафтогазовій сфері найпромовистіше свідчило те, що свердловини вона весь час називала «башнямі». Але депутати прислухалися саме до неї й до представниць «зальотних» фірм.
А не до керівника «Полтавагазвидобування», котрий розповідав про реалії і просив надати погодження бодай на незначне розширення однієї виділеної раніше ділянки. І не до представників громадськості, які стверджували, що ті зареєстровані у Львові тільки 2017 року фірми без будь-якого досвіду роботи в нафтогазовій сфері насправді є «метеликами», які хочуть просто сісти на ділянки, надані свого часу компанії згаданого міністра-втікача. Звісно, не для реального видобутку, а для подальшого гендлювання площами...
Тож депутати повпредам «Полтавагазвидобування», як завжди, відмовили. Натомість отим приватним фірмам на сесії облради таке погодження надали... Дехто з них згодом (щоправда, не для преси) зізнавався в тому, що просто став заручником «міжвидової» боротьби за «золоті» надра Полтавщини. Бо фактично прив’язаний до партійних і не тільки вказівок високих чиновників і можновладців у столиці. Останні, доки мають важелі впливу й доступ до «корита», хочуть швидше поділити для себе та свого оточення те, що «впало» їм від злодійкуватих «папєрєдніков». Тож черговий «чорний переділ» найкоштовніших підземних скарбів краю триває...
Василь НЕЇЖМАК.
Фото з архіву автора.
Полтава.
