Нещодавно у Києві моя знайома стала свідком сварки у тролейбусі. Одна пенсіонерка переконувала інших, що необхідно прикладати «Картку киянина» до пристроїв, призначених для зчитування електронних квитків, які з півроку тому були встановлені у столичному наземному транспорті. Бо, мовляв, уже у лютому за місяць нараховуватимуть стільки поїздок, скільки пенсіонер зафіксував у попередньому.
Заходжу на сайт «Київпастрансу» й відразу знаходжу там оголошення від 17 січня: «Після посадки в трамвай, тролейбус чи автобус пасажир пільгової категорії зобов’язаний зареєструвати свою поїздку: піднести «Картку киянина» до валідатора та дочекатися відповідного звукового сигналу. Кошти під час реєстрації на валідаторі не стягуються. Незареєстрована пільгова «Картка киянина» не дає права на безоплатний проїзд. Зверніть увагу! Кількість пільгових поїздок упродовж року необмежена. Пільги, надані раніше державою, залишаються без змін».
Звідки з’явилася дезінформація про обмеження кількості поїздок, можна лише здогадуватися. Проте, що зробив «Київпастранс», аби адекватно донести і пояснити нововведення до пільговиків? Я майже щодня користуюся тролейбусом, тож почала вивчати оголошення, розклеєні на вікнах. З новин там лише інформація про запровадження електронного квитка (щоправда, незрозуміло, коли це станеться). Оголошення, що лунають у салоні, кожної поїздки нагадують про зростання вартості квитка до восьми гривень, що відбулося ще у липні. Це дуже «корисно» для людей, які щодня користуються громадським транспортом. А ось про те, що пенсіонерам відтепер необхідно реєструвати поїздки на валідаторі, жодного слова, жодного рядка. Лише пара абзаців на сайті — це для тих допитливих, які до нього дістануться. Решті залишається перетравлювати плітки й домисли сусідок, знайомих і родичів. Що з цього виходить? Чергове збурення, якого можна було легко уникнути простими повідомленнями у транспорті.
Утім, мета цієї репліки не так розкритикувати «Київпастранс», як усю систему запровадження соціально чутливих реформ, а саме — практичну відсутність роз’яснювальної роботи з цього приводу. Минулого місяця я працювала над темою монетизації субсидій. Це одна з найважливіших реформ, й в її необхідності ні у кого немає сумнівів. Та домогтися від Мінсоцполітики роз’яснення конкретного механізму, як з 1 січня почнуть монетизувати пільги, мені так і не вдалося.
Далі — більше! Днями з’явилася інформація, що ще не апробовану систему з безготівковим відшкодуванням субсидій «вдосконалять», чи то пак «урізноманітнять», і з березня планують давати ці гроші людям на руки. При цьому з’являється мільйон запитань, що знову-таки поки що лишаються без відповіді. Зокрема, які органи будуть цим опікуватися? Хто отримуватиме кошти на руки, а хто на рахунок і на який? Де можна буде ці кошти одержати? Чи потрібно відкривати додатковий рахунок для відшкодування субсидій, чи це буде зроблено автоматично? Як зміниться (й чи взагалі зміниться?) платіжка за комунальні послуги пільговика? У кого можна отримати роз’яснення з приводу таких реформ? Чи працюють спеціалізовані «гарячі лінії»? Це лише перші запитання, що з’явилися після оголошення про повернення субсидій готівкою. На сайті детального роз’яснення для пільговиків у зв’язку із цими змінами немає. Певне, причина у тому, що сама система оновлених відшкодувань ще допрацьовується. Утім, пільговики не ті люди, які, отримавши платіжку за опалення у чотири тисячі гривень при пенсії у 1600, спокійно подумають: «Держава заплатить відшкодування, а я ще й зекономлю, бо топлю ощадливо». З особистого досвіду можу запевнити — перед тим як щось для цієї категорії людей суттєво змінювати, їм це треба принаймні разів десять детально пояснити. А поки що ситуація видається такою, що чиновники й самі не до кінця розуміють механізми, які впроваджують. Серед позитивних наслідків таких експериментів поки що бачу лише підвищення продажів «корвалолу».
У пісні Володимира Висоцького були такі рядки:
«Словно мухи, тут
и там,
Ходят слухи
по домам,
А беззубые старухи
Их разносят
по умам».
Якщо держава не пояснює своїх дій й не обґрунтовує їх необхідності, то у гру вступають домисли, вигадки й маніпуляції. Схоже, цього року їх не бракуватиме.
Тетяна ПАСОВА.
