Конкурс уже втретє в рамках реалізації комплексного проекту «Дивись українське» проводить Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!».

Цього року на конкурс надійшло майже півтисячі заявок від 272 авторів з усіх регіонів України, а також Білорусі, Ізраїлю, Франції. У фінал пройшли сто робіт, з яких обрали топ-10 кращих, що будуть екранізовані й у подальшому демонструватимуться в «журнальному» блоці на сеансах перед фільмами в кінотеатрах країни.

До речі, 25-26 травня у рамках проведення 48-го МКФ «Молодість» у кінотеатрі «Київ» відбудеться спецпоказ короткометражних фільмів «Дивись українське», відзнятих за сценаріями переможців попередніх конкурсів «Своє Кіно» за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Всеукраїнського благодійного фонду Ігоря Янковського «Ініціативи заради майбутнього». Картини проекту «Дивись українське» отримали понад 20 відзнак та нагород на міжнародних кінофестивалях в Україні й за кордоном. А окремі з них увійшли у два тематичні кіноальманахи — «На своїй землі» та «Двері».

Запропонувавши концепт проведення конкурсу, його ініціатори зробили ставку на вирішення одразу кількох питань: пошук нових ідей та сюжетів для вітчизняного кіно та створення можливостей для творчої самореалізації у цій сфері всіх охочих. Адже учасником справді народного конкурсу може бути кожен громадянин України, незважаючи на фах, вік, стать та місце проживання. Проте історії номінантів мають відповідати двом темам: «Майбутнє творять люди» та «Моє місто», а головне — бути життєстверджуючими, наповненими сенсами нашого буття, в основі якого справжні людські цінності.

Представляючи сценарій під назвою «Доброго дня, Ангеле!» (автор Любов Загоровська), який очолює топ-10 конкурсу «Своє Кіно-3», ініціатор і організатор проекту «Дивись українське», голова правління Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» Андрій Різоль розповів, що ця робота має свою передісторію і свого предпродюсера. Як ми дізнались уже після завершення конкурсу, авторка сценарію Любов Михайлівна (вона із Західної України) є палкою шанувальницею таланту акторки українського театру та кіно Римми Зюбіної. Жінка надсилала своєму кумирові дописи. І ось саме Римма Зюбіна, прочитавши ті листи, порадила шанувальниці майже в останній момент взяти участь у конкурсі. Фабула її сценарної ідеї не залишила байдужими більшість членів прискіпливого журі.

У народних сценаріях пишуть про те, що наболіло. І по них зрозуміло, що хвилює соціум. Проте тематична соціологія свідчить про зміни в суспільних настроях. Так, у 2016—2017 рр. більшість сценарних заявок, поданих на перший конкурс, була присвячена війні. У 2017—2018 рр. превалювала соціальна проблематика міжлюдських відносин. Цього року організатори відзначили дві головні лінії у конкурсних роботах — любов і філософія.

«Чому? Може, спрацьовує інстинкт самозахисту, самозбереження через стверджуючу силу любові. А філософські історії — це намагання розібратися світоглядно в тих процесах, які відбуваються навколо», — розмірковує Андрій Різоль.

— Хто ж вирішує долю народних сценаристів? — питаю у співрозмовника.

Виявляється, рейтинг сценарних робіт створює професійне журі, куди входять фахові сценаристи, режисери, кінокритики, дистриб’ютори, директори кінотеатрів та кіно-театральних мереж, соціально відповідальний бізнес. Члени журі, знайомлячись із сценаріями, заповнюють спеціальні анкети, де позначають особисто вподобані роботи. І по завершенні конкурсу вже є режисери, які готові знімати кіно за тими ідеями, а представники бізнесу та благодійних фондів уже мають своє бачення щодо їх фінансової підтримки.