Християнського святого Миколая Чудотворця (Мирлікійського) шанують в усьому світі не лише християни, а й мусульмани. Він покровитель рибалок, мореплавців і військових моряків.
Народився Миколай у 280 році в місті Патара (сучасна Туреччина). По смерті батьків отримав велику спадщину, яку роздавав бідним. Робив це таємно, щоб люди не знали і не дякували. Але їм було відомо про його добрі вчинки.
В Патарі жив багатий купець, який мав трьох доньок. Коли вони виросли, батько розорився. Й у нього виник злочинний план — торгувати красою своїх дочок. Миколай дізнався про це. Вночі потай підійшов до будинку купця й кинув у вікно мішечок золотих монет. Купець знайшов їх і видав заміж старшу дочку, давши їй посаг. Згодом Миколай підкинув золото для середньої дочки, а потім — для наймолодшої. Цього разу купець побачив його, впав у ноги Чудотворцю й зі сльозами дякував за спасіння сім’ї від гріха і ганьби.
Миколай хотів піти в пустелю й жити відлюдником. Та це не було угодно Господу. І почув Миколай голос, який велів йому повернутися на батьківщину та служити людям. Не бажаючи йти в рідне місто, де його всі вихваляли, він пішов у Миру, головне місто Лікійської області (звідси й Мирлікійський), й став там єпископом.
При імператорі Діоклетіані (284—305) Миколая було ув’язнено. Але й тоді він підтримував добрим словом стражденних. За часів імператора Костянтина Великого (324—357) святий повернувся до своєї пастви.
Якось у Лікійській області почався голод. Чудотворець явився уві сні купцеві, який завантажував зерном свій корабель в Італії, дав йому золоті монети й звелів пливти у Миру. Прокинувшись і знайшовши в руці монети, купець не посмів порушити наказ Миколая, а привіз зерно в голодний край.
Про Миколая писали, що «житіє його було свято, і слово його сіллю премудрості розчинено». Саме за це його любив народ.
Відійшов Миколай до Господа 19 грудня 350 р. і похований у Мирі.
Багато добрих справ звершив Миколай Чудотворець. Він часто рятував від смертної кари людей, яких було несправедливо звинувачено. А коли морякі потрапляли в бурю, то звертались до Миколая, стихія вщухала, й вони добирались додому.
Коли турки захопили Лікію, вирішено було прах Чудотворця перенести звідти. В 1087 р. Миколай явився уві сні одному пресвітеру в місті Бари (південь Італії) і відкрив йому волю Божу про перенесення святих останків з Мири до Бар. 47 мешканців міста спорядили корабель і під виглядом купців прибули до Мири. Вони таємно проникли в храм, відкрили мармуровий саркофаг і перенесли мощі на корабель.
22 травня 1087 р. мандрівники прибули додому.
Свято Миколая Чудотворця відзначається двічі на рік: 19 грудня, коли він завершив земне життя, і 22 травня, коли його останки було перенесено в Бари.
Під час подорожі до Туреччини я побував у Мирі. Навідався й до церкви, де раніше був похований Миколай Чудотворець у мармуровому саркофазі. Якраз було 22 травня, тому виявилося багато охочих доторкнутися до саркофага. Зробив це і я, і як виявилося, недаремно.
Наступного дня, на Трійцю, наша група туристів прогулялася на катері через протоку до Егейського моря. А коли поверталися, з’ясувалося, що я забув на морському березі свою сумку з речами. Капітан розвернув катер назад. На диво, сумка лежала там, де я її залишив. А минула майже година!.. Отож, і мені допоміг Миколай Чудотворець, бо я просив його про це.
Фото Юрія ПЕРЕБАЄВА.
