Під час урочистостей з нагоди 1031-ї річниці хрещення Київської Русі-України.
Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.
Цьогорічне відзначення 1031-ї річниці хрещення Київської Русі-України та свята рівноапостольного князя Володимира, фундатора давньої нашої держави, було особливо урочистим — розпочалося воно в суботу із зустрічі у Михайлівському Золотоверхому соборі християнських святинь: часточки Древа Хреста Господнього, на якому було розп’ято Ісуса Христа, і мощей святого Андрія Первозваного, котрий проповідував на берегах Дніпра. Їх, як і освячену воду з Влахернської Церкви Богородиці, збудованої в 450—453 роках, привезла з Константинополя делегація Церкви-Матері — Вселенського Патріархату. Після зустрічі чудотворних святинь Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній разом з єпископами, духовенством та мирянами провів у Михайлівському Золотоверхому молебень. Наступного дня, у неділю, майже 30 тисяч вірян з різних куточків України на чолі зі своїми духівниками зібралися біля тисячолітнього Софійського собору, який заклав Володимир Великий, хреститель Русі-України, а довершив його син Ярослав Мудрий.
Тут у прадавньому осередку Київської митрополії відбулася Божественна літургія — митрополиту Епіфанію співслужив єпископат Православної церкви України, митрополит Гальський Емануїл з делегацією від Константинопольської Церкви-Матері та особисто від Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія. Звертаючись до вірян, очільник ПЦУ наголосив, що Об’єднавчий собор, який 15 грудня 2018 року теж відбувався у Софії, відкрив нову сторінку в історії православної України.
«Доказом того, що це правильний шлях, маємо успішне довершення справи, започаткованої ще століття тому, адже у 1919 році вперше було офіційно проголошено акт, відповідно до якого Українська православна церква повинна була керуватися незалежно, на засадах автокефалії. Тоді ж Україна спрямувала свої прохання до Константинопольської Церкви-Матері благословити її автокефальне церковне буття. Відомі буремні події ХХ століття, як хвилі штормового моря, неодноразово нападали на корабель української церковної автокефалії. Але не в силах людських подолати те, що благословив Сам Бог, і, хоча боротьба за відновлення історичної правди була справою кількох поколінь, все одно вона завершилася успіхом. І ми зараз пожинаємо плоди того, що наші батьки, діди і прадіди посіяли і плекали впродовж цілого століття. Півроку тому в цих священних стінах під покровом Діви Марії Оранти «Нерушимої стіни» відбувся Об’єднавчий собор, який відкрив нову сторінку буття православ’я в Україні як єдиної помісної автокефальної православної церкви, незалежність якої всеправославно проголошена й утверджена Томосом Вселенського Патріарха, вперше урочисто представленим в Україні саме тут, — сказав Митрополит Епіфаній і додав:
— Як князь Володимир дбав про поширення віри Христової, ми також маємо продовжити працю з духовного оновлення українського народу, маємо новим його поколінням відкривати спасительну істину православної християнської віри. Як віра самого рівноапостольного князя виявилася в ділах милосердя до ближніх, ми теж з вами повинні дбати про благодійність, допомагати тим, хто потребує нашої з вами уваги і підтримки». Митрополит Епіфаній наголосив: «Щоб краще роздивитися правильний шлях у майбутнє, треба добре знати про своє минуле».
Після літургії, урочистості якій додавали церковні дзвони та спів псалмів, віряни, більшість із яких були вдягнені у святкові вишиванки, з державними прапорами пройшли хресною ходою до пам’ятника Київському князю Володимиру, де відбулися молебень та молитва за Україну. До молитовного відзначення річниці осяяння наших земель світлом Христового вчення долучилися представники Церкви-Матері — Вселенського Патріархату, а також Елладської православної церкви. Митрополит Епіфаній наголосив, що Елладська церква фактична визнала незалежність ПЦУ.
Урочиста процесія пронесла вулицями Києва чудотворні святині: часточку Древа Хреста Господнього та мощі святого апостола Андрія Первозваного, які напередодні прибули до Києва. Благословляючи учасників ходи, Блаженніший Епіфаній зазначив, що радість і усмішки на обличчях людей свідчать про духовне єднання українців навколо Православної церкви України.
