Мапа «Течія Дніпра». Автор Гійом Боплан. Друкар Йоган Блу (Амстердам).

Двадцять копій унікальних стародавніх географічних карт територій Руси-України, виданих до XVIII століття, представлено на виставці, що проходить у Національному музеї імені Тараса Шевченка. Найдавніша з них — «Карта Європейської Сарматії. Європа. Сарматський континент» — виготовлена у 1482 році за зразком античної мапи II століття нашої ери Клавдія Птоломея. Сарматія — антична назва Східної Європи, країна між Віслою на заході та Волгою на сході, між Карпатами, Дністром, Чорним і Азовським морями, Кавказом на півдні й Балтійським морем на півночі. Згідно із Птоломеєм Дон ділить Сарматію на Європейську та Азійську.

Директор вінницького Музею української марки імені Якова Балабана, збирач стародавніх мап Олександр Білецький зазначає, що презентовані карти мають велику історичну цінність, адже показують, як стародавній світ бачив тогочасні українські землі, і засвідчують, що ці терени були частиною Європи. Зберегли вони і старовинні назви міст і сіл, тогочасні ландшафти. Кожна з карт — своєрідний документ, який спростовує московські міфи про те, що України як такої ніколи не було. А європейські картографи, етнографи, історики, які відвідували українські землі у XV, XVI, XVII століттях розмежовували Україну й сусідні держави, зокрема Московське царство, та ідентифікували ці землі як Сарматію, Землю козаків, Україну.

— Давні карти, якими в Європі користувалися до XV століття (а Птоломеєвими аж до XVII і частково XVIII), показують іншу історичну концепцію — Скіфсько-Сарматську імперію від доісторичних часів, а це 300—400 років до нашої ери, і до Київської Русі, козацької держави з центром у Подніпров’ї, Північному Причорномор’ї і в Криму, — каже Олександр Білецький. — На мапах, наприклад, ми бачимо, що історичне Поділля включало в себе Луганську, Донецьку, Одеську області, частину Кіровоградщини і доходило до річки Дон.

В експозиції є мапи не лише Клавдія Птоломея, давньогрецького географа і астронома, а й Абрагама Ортеліуса, Фредеріка де Віта, Гійома Боплана. Гійом Левассер де Боплан — один із найвидатніших картографів XVII століття (родом із Франції), який створив перший варіант генеральної карти України 1639 року. Ця рукописна карта Tabula Geographica Ukrainska міститься в рукописному атласі Ф. Гетканта і на ній відображено 275 населених пунктів, 80 назв річок, 4 — островів, 13 — порогів, 4 — лісів, дві назви морів. Нині мапа зберігається у військовому архіві у Стокгольмі. А перше видання Генеральної карти України «Загальний план степу та цілої України з сусідніми провінціями» (масштаб 1:1800000) було виконано славетним голландським гравером Гондіусом і надруковано у Данцінгу 1648 року. На мапі — 1293 географічні об’єкти, в тому числі 993 назви населених пунктів та 153 назви річок.

Відомо декілька варіантів генеральної карти України. Так, видання 1660 року Carte d’Ukranie Contenant plusiers Prouinces comprises entre les Confins de Moscouie et les Limites de Trasiluanie, гравійоване Ж. Тутеном у Руані (Франція) як додаток до другого видання «Опису України», доповнено зображенням Кримського півострова. Дослідники виділяють п’ять варіантів генеральної карти України 1648-го і шість варіантів карти 1660 року.

— Карта Гійома Боплана, представлена на виставці, просто фантастична, — каже Олександр Білецький. — На ній і Дніпро, і пороги, і острови. На трьох її частинах шлях від Києва до Бузина, нині цього населеного пункту немає, його затоплено, від Бузина до Хортиці, і від Хортиці до Очакова.

Для сучасних географів, істориків, картографів Гійом Боплан залишив мапу, яка складається з восьми частин. Це перша в Європі середньорозмірна карта.

— Якщо подивитися на територію Поділля, то більшість населених пунктів, які нині є малими селами, тоді мали замки, про які вже втрачено будь-які відомості, — наголошує Олександр Білецький. — І навколо Вінниці є багато сіл, що мали замки.

У козацьку добу карти нашої території позначалися як Земля козаків або Україна та прикрашалися зображеннями степових лицарів.

Він зазначає, що всі карти на виставці в оригінальному розмірі. Вони мають не лише наукове, суспільно-політичне, а й мистецьке значення. Адже раніше мапи, які створювалися у вигляді гравюр, вирізалися на дереві або випалювалися на міді, потім додатково розмальовувалися акварелями чи іншими фарбами, тож це справжній витвір мистецтва. А для нас ще й незаперечне свідчення давньої історії України.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.