Любов до України, тієї, що була тисячоліття тому і що буде в майбутньому, — головна тема художніх полотен, представлених на Всеукраїнській виставці до Дня Незалежності в Центральному будинку художника в Києві. В експозиції майже 300 картин майстрів пензля з Боярки, Білої Церкви, Великої Димерки Київської області та столиці, з Одеси, Івано-Франківська, Харкова, Полтави, Могилева-Подільського.

— Символічно, що на виставці вся Україна: від Закарпаття до Черкас, Житомира, Чернігова, Сум, східних областей, — каже заступник голови з виставкової діяльності НСХУ, заслужений діяч мистецтв України Ігор Волощук. — Тут представлено і масштабні історичні полотна, і картини на політичну тематику, і портрети військових, і присвяти Майдану, і пейзажі, що відтворюють красу України. Дуже важливо, що художники малюють епоху, те, що нині відбувається.

Незважаючи на спекотний серпень і відпусткову пору, в експозиційних залах Будинку художника багато відвідувачів. Сивочолий чоловік у вишиванці зупиняється біля картини «Нескорені та незалежні» Мар’яни Сілагіної з Вінниці. Уважно розглядає роботи Богдана Голояда «Захисники» і Веніаміна Заславського «Дума про Майдан», пронизані високим духом свободи.

Власне цей дух свободи, нескореності і незалежності читається в кожній картині й скульптурі і таких відомих майстрів, як Віра Баринова-Кулеба, Олександр Мельник (його глибоко символічна робота «Дзвонар» стала візитівкою виставки — на знімку), Анатолій Кущ, Наталія Павлусенко, і молодих майстрів пензля. Не лише в образах козаків і захисників України, широко тут представлених, а й у портретах киянок, селянок, мешканців Карпатського краю, навіть у вуличках міст, у роздоллі степів і полів, у різнобарв’ї кожної пори року.

Василь Ярема, який завітав на виставку, приїхавши до столиці з Прикарпаття, каже, що подивований роботами Дарії Добрякової, Віктора Ковтуна, Анатолія Горбенка, Миколи Прокопенка, Олександра Клименка. Не тільки жанровим розмаїттям представлених в експозиції творів, а й їх високим художнім рівнем. Зазначає, що багато картин не лише тішать око, а й повертають йому оптимізм, віру в те, що Україна переможе всіх ворогів. Водночас на сумні роздуми пана Василя наводить картина чи не найбільш іронічного київського художника Владислава Шерешевського «Плебейсцит», написана у 2014-му, одразу після захоплення Росією Криму. У центрі полотна — троє «пролетаріїв» у ватниках із колорадською стрічкою на голе тіло за столом, багатство якого — пластикова тарілка, порожні пляшки та недоїдки, на тлі стін із радянськими коричневими шпалерами і шафою із старою шторкою замість дверцят, на якій із брежнєвських часів порошиться праска й різний домашній непотріб, радіючи триколорам поверх шпалер і написам «кримнаш», вирішують долю країни. З притаманною художнику політичною іронією, що переходить у сарказм, Владислав Шерешевський порушує перед сучасним суспільством складні питання — найпростіші з яких стосуються виховання, освіти, культури. Майстер примушує нас уже зараз замислитися над тим, як реально інтегрувати регіон, частина мешканців якого — «путіністи» і «кримнашисти», в європейську Україну.

Серед світлин з виставки, які Василь Ярема повезе додому, фото плаката Я. Гальчука з Вишгорода «Свічка Московського патріархату — куля для українського солдата». Показуватиме його тим небагатьом землякам, які ще ходять до церкви, де освячують зброю проти України.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.