Здається, ще вчора ми з ним приязно віталися вранці на подвір’ї чи у вестибюлі редакції, за ранковою кавою ділилися враженнями від останніх новин, щиро раділи за щось професійно і переконливо написане нашими колегами-журналістами. Немов учора це було. А вже рік збіг талою весняною водою, відшумів теплими травневими дощами, зостався позаду гарячим і незабутнім подихом жнивної днини — і то як одна мить. Аж не віриться. Начебто затримався у черговому редакційному відрядженні.
На межі минулої осені, на 66-му році життя несподівано відійшов від нас в інший світ невтомний робітник (наголос на другому складі) вітчизняної журналістики, майстер пера від Бога, заслужений журналіст України Віктор Федорович Чамара.
Так уже розпорядилася доля, що після закінчення факультету журналістики столичного Шевченкового університету 1975 року нещодавній школяр з Полтавщини потрапляє на роботу у престижне Радіотелеграфне агентство України (РАТАУ), де відпрацював тридцять три роки, пройшов шлях від репортера до генерального директора агентства. Ще будучи заступником генерального, а особливо ставши очільником Укрінформу (нова назва агентства) у 1999—2011 роках, Віктор Федорович разом з тодішньою керівною командою багато зробив для розвитку цієї провідної структури в інформаційно-аналітичному просторі нашої молодої держави. І в тому, що нині Укрінформ співпрацює з багатьма зарубіжними інституціями, зокрема й світовими на основі двосторонніх угод, що сьогодні має найбільшу мережу регіональних і закордонних корпунктів, є велика заслуга Віктора Чамари. Протягом останніх років Віктор Чамара працював у «Голосі України», на шпальтах якого найчастіше виступав з аналітичними матеріалами на медичні теми і з проблем місцевого самоврядування. У редакції його любили і поважали. Як справжнього професіонала, як принципову і щиру особистість, як людину, що завжди готова прийти на допомогу.
Ні, не хочеться вірити, що ми вже ніколи не почуємо живого доброзичливого слова Віктора Чамари, не обміняємося з ним міцним потиском рук і щирими поглядами. Нам ще досі здається, що він просто затримався у редакційному відрядженні.
Голосоукраїнці.
