На знімку: Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков, Президент України Володимир Зеленський і його дружина Олена, Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук.
Під час жалобних заходів біля скульптури «Гірка пам’ять дитинства» на території Національного музею Голодомору-геноциду в Києві.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Холод за вікном і холод у душі, що тремтить від жаху, скоєного Сталіним і радянською владою, які прирекли на голодну смерть мільйони українців тільки за те, що вони були українцями, жалобні стрічки і тисячі поминальних лампадок, запалених на Печерських пагорбах, на Михайлівській площі у центрі Києва, у кожному місті й кожному селі. 23 листопада Україна вшанувала пам’ять жертв голодоморів. У жалобних заходах, що відбулися біля скульптури «Гірка пам’ять дитинства» на території Національного музею Голодомору-геноциду, взяв участь Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков.
Під час жалобних заходів предстоятелі українських християнських церков відправили панахиду за померлими від Голодомору 1932—1933 років, Президент України Володимир Зеленський оголосив загальнонаціональну хвилину мовчання, після якої розпочалася всеукраїнська акція «Запали свічку!». Президентське подружжя поклало пам’ятні колоски скорботи до знаку жертвам Голодомору на Михайлівській площі в Києві та до монумента на території музею Голодомору.
У церемонії також взяли участь Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук, урядовці, народні депутати України, представники дипломатичного корпусу, Світового конгресу українців, громадські діячі, кияни.
Нагадаємо, що День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада. У ХХ сторіччі українці пережили три Голодомори: 1921—1923, 1932—1933 і 1946—1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932—1933 років, визнаний у багатьох країнах геноцидом українського народу. Терору голодом, що діяв в Україні протягом 22 місяців, передувала насильницька колективізація, «розкуркулення», хлібозаготівельна кампанія. Історики зазначають, що це була свідома і цілеспрямована політика сталінського режиму, спрямована на упокорення українського селянства та знищення українського села, що було хранителем мови, народних традицій і не сприймало радянської влади.
У пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирали 24 людини. За різними даними (багато документів тієї пори знищено каральними органами), у 1932-33 роках померло насильницькою смертю до 10 мільйонів осіб. Три голодомори забрали життя 12—15 мільйонів. Зникли не лише родини, а цілі хутори і села. Упродовж десятиліть найбільша гуманітарна трагедія в світі замовчувалася радянською владою, навіть спогади свідків великого голоду могли стати приводом до кримінальних переслідувань і репресій. У листопаді 2006 року Верховна Рада визнала Голодомор 1932—1933 років геноцидом українського народу. Згідно з соцопитуванням 2018-го, Голодомор геноцидом — злочином радянської влади проти українського народу, вважають і 79% громадян нашої країни.
Пам’ять замордованих голодом вшанували також у багатьох країнах. У меморіальних заходах у канадському Едмонтоні, біля першого у світі пам’ятника жертвам Голодомору, що постав у 1983 р., взяв участь і п’ятий Президент України Петро Порошенко.
На своїй сторінці у Фейсбуці він написав: «Голодомор 1932—1933 років забрав мільйони життів, скалічив людей фізично і морально, не дав народитися цілому поколінню українців. Цей злочин радянсько-російської імперії не має терміну давності».
Тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор висловив солідарність з українцями в день пам’яті жертв злочину, організованого більшовицьким тоталітарним режимом. «Ми разом з народом України з сумом згадуємо всіх, хто втратив життя під час трагічного періоду Голодомору 1932-33 років... Сталін і радянський режим свідомо заморили голодом мільйони українців. Це був штучно створений голод. Це була трагедія, це був злочин. Приймалися закони, щоб посилити цей голод. Серед них — «закон про п’ять колосків». Ці колоски нагадують нам про загиблих. Ми ніколи не забудемо Голодомор, його жертв і цей злочин проти людства. Ми з Україною», — сказав Тейлор.
Панахиду за загиблими від голоду відслужили у всіх українських церквах, зокрема в окупованому Сімферополі, у кафедральному соборі святих рівноапостольних Володимира і Ольги. Архієпископ Сімферопольський і Кримський ПЦУ Климент наголосив: «Вся Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932—1933 років. Це трагічна дата... Траурними богослужіннями, панахидами і заходами, які нагадують ті трагічні події, згадують їхніх жертв. У ті роки, з одного боку, знищили нашу націю, а з іншого, зміцнили нашу націю сьогодні, бо пам’ять про ті події не дає нам загинути як нації, як державі сьогодні».
Панахида за жертвами Голодомору 1932-33 років в Україні, яку відслужив Вселенський патріарх, відбулася і в Стамбулі. Варфоломій I наголосив: «Сьогодні ми відзначаємо 86-ті роковини Голодомору і вшановуємо пам’ять жертв цього геноциду сталінського режиму проти українського народу. Незліченна кількість українських мирних жителів: дітей, чоловіків і жінок, — страждали від голоду й боролися за свою національну ідентичність, мову і культуру». Вселенський патріарх також зазначив, що зло й нині чинить свою руйнівну дію на світ, але нашим обов’язком є боротьба для перемоги добра.
Народні обранці про жахливу трагедію
Представниця «Слуги народу» Мар’яна Безугла, зокрема, написала: «Нашу націю послаблювали десятки разів, били, в надії, що ми вже не підведемося. Моєму прадіду вдавалося знаходити їжу для сім’ї, він завжди був хорошим хазяїном, володів землею. Вони пережили Голодомор. Прадіда розстріляли, коли він відмовився йти у колгосп, що створили на базі його ж відібраної власності, а дружину відправили в ГУЛАГ. Дитя ворогів народу, бабуся завжди мала страх у серці і не любила згадувати про голод. Берегла їжу та дуже слідкувала, щоб усі були нагодовані й нічого не пропало».
На сторінці партії «Голос» жертв Голодомору закликали пом’янути хвилиною мовчання та запалити свічку о 16.00. А народний депутат від цієї політичної сили Юлія Клименко, на своїй персональній сторінці, зауважила таке: «Тільки протягом останнього сторіччя Україна втратила десятки мільйонів людей через злодійські рішення та політику уряду СРСР. Із них сім мільйонів — заморені голодом та вісім мільйонів — убиті в Другій світовій війні. Невже ці жертви принесені Україною задля того, щоб, маючи силу й розум, добровільно капітулювати перед нащадками тих, хто сторіччями вбиває і ненавидить нас тільки тому, що ми українці»?
«Із кожним роком все більше й більше правди в злочинах сталінської влади, — написала представниця «Європейської солідарності» Марія Іонова. — Кількість жертв і свідчення вражають нелюдськими вчинками. Молимось за невинно убієнних. Досі оплакуємо чотирьох дітей нашої прабабусі... Ніколи знову». Цей текст парламентарій розмістила поруч із фотографіями, зробленими у храмі. «Лондон, так Лондон», прокоментували їх у стрічці, вочевидь натякаючи на те, що М. Іонова в цей час перебувала не в рідній країні, але все ж знайшла час, щоб підтримати загальноукраїнську акцію.
Народний депутат від «Батьківщини» Михайло Волинець підкреслив: «Для нашої родини жахи Голодомору — особистий нерв життєпису моїх бабусі й дідуся, моєї мами, які потрапили в жорна антилюдської політики радянської влади та комуністичного режиму, які виживали й вижили в штучно створеному пеклі 1932 та 1933, 1946 та 1947 років. Майбутнім поколінням варто пам’ятати, щоб акти геноциду не мали шансів на повторення».
Долучилися до загальноукраїнської акції «Запали свічку пам’яті» й представники «Опозиційної платформи — За життя». Так, Юрій Павленко написав: «Голодомори (а він був не один) — визнані Геноцидом українського народу. Пам’ять через десятиліття». Він закликав вшанувати «жертв найжахливішої з можливих трагедій, влаштованих штучно з метою приниження та винищення нації».
