Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова (у центрі).
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков взяв участь у Міжнародній конференції «Забезпечення прав дитини в умовах збройного конфлікту». Ініціатор заходу — Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Конференція зібрала на своїх дискусійних майданчиках керівників дипломатичних місій, міжнародних партнерів, правозахисників, представників органів центральної та місцевої влади.
«Війна робить дорослими наших дітей», — цими словами розпочав свій виступ глава парламенту. Він наголосив: різниця між тим, що ти розумієш, і тим, що бачиш та відчуваєш щодня, — дуже відчутна. У тих, хто живе біля лінії розмежування, життя іде по-іншому, запевнив Д. Разумков, який свій перший робочий візит провів саме на сході нашої країни. Люди там зовсім інакше реагують на обстріли і мають інші цінності, зазначив він.
Цими словами Голова Верховної Ради фактично підтвердив те, що учасники конференції могли почути під час першої панелі, на якій виступили самі діти, які й нині живуть там, де рвуться гранати. Вони в ніжному віці, але з дорослими поглядами. Кожен із них має свою історію, пов’язану з необхідністю залишитися на небезпечній, але рідній землі. Зворушили, наприклад, слова однієї дівчинки про те, що якби вони з сім’єю виїхали, коли почалася війна, то українські військові просто померли б із голоду — протягом перших двох років її родина підгодовувала наших солдатів. Діти справді по-дорослому виправдовують мотиви своїх батьків, але одноголосно стверджують, що не хотіли б під обстрілами виховувати своїх дітей.
«Дискусія дитячої панелі була розумною, зваженою і, на жаль, дуже дорослою, — зауважив Д. Разумков. — За час війни, лише за офіційними даними, згідно з інформацією Уповноваженого ООН з прав людини, ми втратили майже півтори сотні дітей на фронті. Але цей показник, на мою думку, не відповідає реаліям. Це не статистика. Це 150 окремих трагедій для кожного з нас. І доки ми не зрозуміємо це всередині себе, ми навряд чи зможемо змінити думки, висловлювання і доросле розуміння того, що відбувається. Що більше буде таких зустрічей, що більше ми будемо про це говорити та доносити цю інформацію, в тому числі, й у світі, то швидше зможемо закінчити війну та повернути мирне життя в міста та села і зробити так, щоб на обличчях наших дітей сяяло більше усмішок».
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова акцентувала увагу на тому, що в Україні навіть немає власної статистики про те, скільки дітей вже загинуло на сході. «За даними Міністерства соціальної політики, — поінформувала вона, — кількість дітей зі статусом постраждалих від збройного конфлікту становить 36 тисяч. Водночас, майже 25 тисяч живуть та навчаються в сірій зоні. 177 закладів освіти розташовані в зоні досягнення обстрілів. Діти отримують складні травми, а доступ до медикаментів та відповідних медичних ресурсів відсутній. Щодня вони живуть у страху за своє життя та майбутнє — і нині ми про це почули».
Л. Денісова звернула увагу на те, що в ХХІ столітті на території європейської держави діти через війну втрачають родини та залишаються без рідного дому, зазнають психологічних травм. Майже 200 тисяч дітей покинули територію свого проживання і тепер вимушені адаптуватися до нових умов — безробіття батьків, проживання в орендованому житлі, зміни школи. Вони втрачають своє дитинство, наголосила Омбудсмен, підкресливши, що це відбувається через агресію Російської Федерації та тимчасову окупацію деяких районів Донецької та Луганської областей і Криму.
«Цього року світ відзначає 30-річчя з дня прийняття Конвенції ООН з прав дитини, — підкреслила політик. — Закріплений у цьому документі інструментарій мав на меті захищати дитину та її права. Держави, які його ратифікували, повинні гарантувати ці права, але реальність інша. Конвенція не стала ефективним документом. Держава не може реалізовувати належний рівень захисту прав дитини, якщо вона стикається зі збройним конфліктом. І жодна країна не може бути впевнена в тому, що лихо війни її омине. Тому всі, кому небайдужа доля кожної дитини, зібралися тут, щоб обговорити можливі шляхи посилення захисту тих, хто опинився в умовах збройного конфлікту, та напрацювати пакет відповідних рекомендацій урядам наших держав».
Під час обговорення виникла дискусія з приводу того, що нашим юним співвітчизникам на прифронтових територіях дуже важко отримати українські паспорти. Так, один із школярів, який брав участь у дитячій панелі, розповів про те, що його друг, якому вже виповнилося 17 років, і досі не має основного документа, хоч і вважає себе громадянином України. «Дуже часто доводиться мати справу з людським фактором, — зауважив на це Дмитро Разумков. — Ми повинні реагувати на це більш ніж жорстко.
Нині, мабуть, і справді простіше отримати паспорти «ДНР» і «ЛНР», але Батьківщина цих людей — Україна. Побудувати майбутнє цієї держави без них навряд чи вийде. Майбутнє будь-якої країни формується задля дітей і для їхнього майбутнього. Кожен політик і в залі Верховної Ради, і в інших високих кабінетах має про це пам’ятати».
Нині парламент працює достатньо злагоджено, зазначив його глава. Розв’язанням проблем дітей на сході опікується одночасно декілька комітетів. На цих платформах уже розробляють законопроекти, які незабаром розглядатимуть у сесійній залі. У тому числі, вони пов’язані й із питаннями видачі паспортів та інших документів. Згодом на брифінгу Голова Верховної Ради наголосив, що процедуру, передбачену для отримання українських паспортів жителями окупованих територій, вже спрощували. «Але якщо діти кажуть, що така проблема є, значить, вона все ще не вирішена, — зауважив він. — Ми думали, що ми вже зняли це питання, але реалії відрізняються від того, що ми думаємо». Дмитро Разумков також пояснив, що коли в залі казав про людський фактор, то мав на увазі, що не завжди «чиновницький апарат розуміє, для кого він має працювати». І ця проблема теж потребує вирішення на законодавчому рівні.
За результатами конференції будуть розроблені рекомендації. Дмитро Разумков зауважив: парламент має гарний контакт із Омбудсменом, главою держави та урядом, а тому варто сподіватися на те, що все необхідне для захисту дітей на законодавчому рівні буде зроблено швидко та ефективно.
