Україна — держава із сильними шаховими традиціями. Досягнення вітчизняних спортсменів зміцнюють міжнародний авторитет нашої держави і примножують її славу. На зміну відомим українським метрам цієї високоінтелектуальної гри — таким, як Василь Іванчук, Руслан Пономарьов, Юрій Криворучко, Анна та Марія Музичук — у різних куточках країни підростає нове покоління шахістів. Вони старанно тренуються і мріють у майбутньому засяяти на спортивному небосхилі. Одна з таких маленьких зірочок, за кар’єрою якої зацікавлено стежать вітчизняні тренери, — десятирічна Марина Петренко (на знімку) з Житомира. Вона — чемпіонка України з класичних шахів і бронзовий призер з блискавичних шахів серед дівчат до 10 років.

Гри в шахи маленьку Маринку навчив старший брат В’ячеслав, який шукав собі партнера для партії. Дівчинці дуже швидко набридло постійно програвати брату-підлітку, і вона попросила батьків записати її до шахової школи. Через півроку наполегливих прохань тато відвів п’ятирічну доньку до міської ДЮСШ № 1, де її потенціал помітив старший тренер спортивної школи Ярослав Думанський. Після пробного заняття, яке замість очікуваних 30 хвилин тривало півтори години, дівчинку запросили прийти на тренування і назавтра.

Батьки Марини переконані, що доньці надзвичайно пощастило з тренером. Водночас вимогливий і турботливий, він дбає не тільки про спортивний розвиток дівчинки, а й про її психологічний стан, підтримує її в успіхах і невдачах, вчить наполегливості і цілеспрямованості у досягненні мети. Адже шахи — це насамперед кропітка щоденна робота: Марина тренується не менш як 4 годин щодня, а перед важливими турнірами — по 10—12 годин. Водночас дівчинка відмінно навчається у міській гуманітарній гімназії № 23, любить малювати, співати і танцювати. 

На жаль, щільний графік турнірів і тренувань виявився несумісним із уроками у житомирській школі хореографічного мистецтва «Сонечко», які донедавна із задоволенням відвідувала Марина, але вона сподівається, що в майбутньому їй вдасться поєднувати обидва улюблені заняття. У зв’язку з цим великі надії батьки дівчинки покладають на можливості, які забезпечує обдарованим дітям новий закон про освіту. Якщо гімназія, де навчається дівчинка, піде їй назустріч і погодиться на індивідуальний навчальний план для маленької чемпіонки, це дасть їй змогу раціональніше розподіляти цінний час між своїми захопленнями та навчанням.

Родина Петренків — багатодітна. Старші В’ячеслав та Юлія — вже студенти міських вишів, а менша сестричка Ірина зараз робить свої перші кроки у шахах. Спортивна кар’єра дітей — дороге задоволення для батьків, адже один виїзний турнір може тривати 10—15 днів, а це значні витрати на дорогу і проживання для дитини та її тренера. Тому батьки юної шахістки дуже вдячні усім, хто допомагає фінансувати і спонсорує поїздки та турніри, простягає руку допомоги і підтримки у скрутні часи. У найближчих планах Марини та її тренера — участь у фіналах чемпіонатів України з класичних шахів серед дівчат до 12 років і до 14 років у Миколаєві та Дніпрі. Дівчинка також мріє, що наступного року їй нарешті вдасться вибороти медаль на чемпіонаті Європи, адже минулого разу на турнірі у Румунії вона зупинилася за півкроку до п’єдесталу.

Наполегливо тренуючись, Марина рівняється на своїх кумирів — Магнуса Карлсена і сестер Музичук, та сподівається стати схожою за стилем гри на Олександра Альохіна. Юрій Анатолійович, батько юної спортсменки, який тренує маленьких шахістів в одній із міських шкіл, впевнений: гра навчає дітей самостійності, відповідальності за свої дії і самодисципліни, тому користь від неї — неоціненна. Але головне для Петренків — щоб діти виросли освіченими, гармонійно розвиненими і щасливими людьми, а батьки докладатимуть усіх зусиль, щоб підтримати їх на шляху до омріяних вершин.

Житомир.

Фото із сімейного архіву.