Це запитання постає чи не перед кожним, хто побачить цю справді дивовижну ікону, яку свого часу знайшли у Славуті на Хмельниччині, а потім передали до Острозької академії. На ній зображення, якого не побачиш більше ніде у світі: святий Степан своєю рукою закриває вуста Ісуса Пантократора. Пояснення тому, як учень міг дозволити собі таке стосовно свого Учителя, не знайдеш у християнському вченні. Але як тоді іконописець міг дозволити собі такий сюжет? Хто автор цієї роботи? Звідки вона взагалі взялась?
Усі ці запитання постали перед Миколою Бендюком, художником-реставратором і мистецтвознавцем Острозької академії, коли він уперше побачив ці лики. А сталося це тридцять років тому на славутському базарі. На рядах зі старими речами тодішній недавній випускник столичного реставраційного центру з реставрації олійного живопису хотів відшукати будь-яке старе пошкоджене полотно, щоб на ньому випробувати свої нові уміння та знання. Його пошуки привели до бабусі, у котрої збереглося старе полотно.
Щоправда, розгледіти в ньому незвичне сакральне зображення було дуже складно — сувій був у такому стані, що малюнок майже не проступав, а до того ж він був весь у дірках.
Пізніше вдалося з’ясувати, що ця ікона свого часу знаходилась у палацовій каплиці князя Романа Сангушка. Під час буремних революційних подій від більшовицьких багнетів загинув старий князь, а ікона, як переповідали, була «розстріляна» атеїстами.
Дірки саме від тих куль на ній і залишились.
Після того як червоноармійці повправлялись у влучності, ікону просто викинули в болото і затоптали ногами. Але загинути їй не дала одна із місцевих жительок. Вона підібрала понівечене полотно і сховала у себе вдома. Так воно збереглося до наших часів. Щоправда, зображення на ньому майже «стерли» час і бруд, а сама тканина просто розсипалася в руках. Тож власниця із радістю віддала цей історичний скарб реставратору, аби той спробував повернути його до життя.
Процес відновлення та відродження був вкрай складним. Спочатку про зображення навіть не йшлося — треба було відновити саме полотно. Для того щоб тільки залатати дірки, використовуючи відповідну техніку, довелося витратити майже рік. А вже після взявся і за написаний лик.
Та коли з поверхні почали змивати бруд і захисну плівку, що використовувалась під час реставрації, знялась і частина верхнього прошарку фарби. Ось тоді і проступило небачене зображення. Чітко стало видно, як святий Степан закриває своєю рукою частину обличчя Ісуса. Спочатку це навіть спантеличило — таке, щоб хтось із учнів підняв руку на сина Божого, немислимо. Тоді чому з’явився такий сюжет?
Ікона все-таки привідкрила свої таємниці. Реставратор зрозумів, що таким чудесним чином одне на одного наклалися два зображення. Микола Бендюк припустив, що спочатку був написаний образ святого Степана. І було це десь на початку XVIII століття.
А потім приблизно через пару десятиліть з якихось причин цей лик заґрунтували і на тому ж полотні зобразили Христа Пантократора. Саме цьому образу і молилися князі Сангушки. А вже потім, майже через століття, доля ікони склалась так, що поєднались два сюжети.
Спочатку перед реставратором постала непроста дилема: яке із зображень залишити? Як правило, вважається, що старіше зображення — більш цінне. Але мистецтвознавець не наважився руйнувати жодне. А в тому, що вони поєднались, побачив певний божественний знак: саме таким ми мали побачити зображення через віки непростих випробувань.
В чому смисл цього знаку? Важко дати однозначну відповідь. Але багато хто трактує його так, що, прикриваючи Божі вуста, святий Степан демонструє, що береже його вчення і кожне слово в ньому. Тож ті, хто тепер приходять поклонитись іконі, мають можливість задуматись і над чистотою своїх слів, думок та помислів. А відтак — і над чистотою своєї віри.
Ось уже не одне десятиліття побачити цей сюжет, який «написала» сама доля, можна в храмі преподобного Федора Острозького в Острозькій академії. Саме туди її передав Микола Бендюк. А, крім того, фотокопію подарував храму святих Петра і Павла у Славуті, куди віряни приходять помолитись до ікони, на якій тепер нероздільні Учень та Учитель.
Хмельницька область.
Фото з інтернет-ресурсу.
