Кабінет Міністрів схвалив та передав на розгляд Верховної Ради проекти законів «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя» (№ 2710) та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо удосконалення порядку формування списку присяжних, № 2709), які мають забезпечити реальне функціонування суду присяжних як інструменту народовладдя.

«Документами пропонується покласти на суд присяжних визначення винуватості чи невинуватості обвинуваченого в кримінальних провадженнях, де передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти років або довічного ув’язнення. Раніше ця норма була відсутня», — повідомив Прем’єр-міністр Олексій Гончарук та висловив переконання, що пропоновані зміни дозволять домогтися, щоб справи розглядалися не півтора року, як нині, а півтора місяця.

Обґрунтовуючи необхідність ухвалення законопроекту щодо забезпечення участі присяжних у здійсненні правосуддя (№ 2710), уряд звертає увагу, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу України (КПК) під час розгляду в судах першої інстанції справ щодо злочинів, які передбачають довічне ув’язнення, правосуддя за клопотанням обвинуваченого може здійснюватися судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Однак такий підхід значно обмежує участь народу в кримінальному провадженні як за колом справ, де можуть брати участь представники народу, так і за закріпленою моделлю суду присяжних, яка, по суті, є судовим розглядом з народними засідателями, а не, власне, судом присяжних.

Законопроектом № 2710 пропонується внести зміни до статті 31 КПК та запровадити розгляд кримінальних проваджень, у яких за вчинення злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного ув’язнення, судом присяжних у складі одного судді (нині два судді) та семи присяжних (зараз троє присяжних). Водночас передбачається право обвинуваченого відмовитися від суду присяжних.

Зміни до статті 387 КПК передбачають, що кожна зі сторін кримінального провадження має право заявити відвід без надання мотивів двом присяжним, а прокурор та потерпілий мають право заявити відвід без надання мотивів одному присяжному.

Відповідно до законопроекту голова присяжних обирається присяжними у нарадчій кімнаті більшістю голосів зі свого складу та користується рівними з іншими присяжними правами у вирішенні всіх питань, що виникають під час судового розгляду та ухвалення вердикту, веде наради присяжних, за дорученням присяжних звертається до головуючого з питаннями, ставить на обговорення питання та проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів, керує нарадою присяжних та з урахуванням результатів голосування проголошує вердикт в судовому засіданні. Крім того, на вимогу присяжних до нарадчої кімнати надаються будь-які речі, досліджені в судовому засіданні під час судового розгляду.

Порядок прийняття рішення судом присяжних передбачає, що перед виходом присяжних до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту головуючий звертається до присяжних із напутнім словом, у якому нагадує суть обвинувачення, повідомляє зміст закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинення злочину, у якому обвинувачується особа, роз’яснює основні правила оцінки доказів, зміст презумпції невинуватості, положення про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого, роз’яснює присяжним, що їхні висновки мають базуватися лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а також нагадує про неврахування визначених судом як неналежні докази та відомості.

Питання винуватості чи невинуватості обвинуваченого вирішується простою більшістю голосів, при цьому голова присяжних голосує останнім.

Вердикт присяжних є обов’язковим для головуючого, який складає та оголошує вирок суду присяжних. У разі, якщо присяжні ухвалили вердикт про невинуватість обвинуваченого, який тримається під вартою, за розпорядженням головуючого його негайно звільняють.

Пропоновані зміни до статті 392 КПК передбачають, що вироки, ухвалені на підставі вердикту суду присяжних, підлягають оскарженню в апеляційному порядку лише в частині призначення покарання, звільнення від покарання та від його відбування, розв’язання цивільного позову та вирішення питань про судові витрати.

Варто відзначити, що важливість суду присяжних для справедливого судочинства полягає ще й у тому, що вердикт ухвалюється колегією громадян, які є жителями тієї громади, де відбувається розгляд справи, тож це допомагає уникнути негативної реакції, яка часто виникає під час ухвалення рішень у резонансних кримінальних справах. «Суд присяжних — важливий елемент справедливого судочинства. Світова практика показує, що ухвалене присяжними рішення зазвичай є більш виваженим, адже ухвалюється групою людей, які мають різний життєвий досвід та погляд на ситуацію. Крім того, на присяжних важче чинити тиск, адже вони не залежать від адміністративного ресурсу та вибірково потрапляють на розгляд конкретної справи, про що важко дізнатися заздалегідь. І, нарешті, рішення, прийняті присяжними, сприймаються як справедливі більшістю громадян», — вважає заступник міністра юстиції Олександр Банчук.

Ще один законопроект — про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо удосконалення порядку формування списку присяжних, № 2709) передбачає виключення з цієї процедури місцевих рад, що спрощує порядок формування списку присяжних. «Щоб спростити порядок формування списку присяжних, передбачається виключити місцеві ради з процедури його формування. Цей обов’язок буде покладено на територіальні управління Державної судової адміністрації України, яка при формуванні списку зможе використовувати інформацію, що міститься в Державному реєстрі виборців», — повідомив О. Банчук та додав, що, крім того, статтю 65 Закону «Про судоустрій і статус суддів» пропонується доповнити положенням, за яким до списків присяжних не включатимуться члени органу, що здійснює дисциплінарне провадження відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Довідково

Стаття 124 Конституції України визначає, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних, а стаття 127 уточнює, що у визначених законом випадках правосуддя може здійснюватися за участю присяжних. Крім того, у статті 129 Конституції зазначено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

До речі

У 2019 році Програма USAID «Нове правосуддя» спільно з Українським центром суспільних даних та Центром демократії та верховенства права представили статистичний аналіз розгляду в 2017—2018 роках кримінальних і цивільних справ за участю присяжних. Зокрема, за цей період вони ухвалили рішення лише у 95 кримінальних справах, п’ять з яких — виправдувальні. Така мала кількість справ свідчить про те, що обвинувачені рідко користуються своїм правом на суд присяжних, адже у кримінальних справах він призначається за клопотанням обвинуваченого. Водночас присяжними було розглянуто 4860 цивільних справ та відмовлено у задоволенні вимог за 247 справами.