12 січня, у День українського політв’язня, у Києві вшанували пам’ять письменників і громадських діячів, які народилися у Різдвяні дні, — Василя Еллана-Блакитного, Василя Стуса, Василя Симоненка, Василя Чумака, інших патріотів, які постраждали від радянської репресивної машини, проте саме вони подали приклад і засіяли зерно прямостояння. «Коли говоримо про Вечір різдвяних Василів, то маємо дві традиції. Одну — велику національну традицію, коли святкуємо Різдво, чуємо коляду, й другу традицію — згадування політв’язнів», — сказав народний депутат, колишній директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Утім, боротьба за незалежність триває. І як зазначила, відкриваючи вечір, його організаторка й натхненниця Віра Соловйова, Україні й тепер доводиться боротися на всіх фронтах, зокрема і за звільнення своїх синів і дочок — сучасних в’язнів Кремля. Тож на цьогорічному вечорі його учасники підписали листівки українським бранцям. Серед інших свої вітальні послання їм адресували нещодавні політв’язні Володимир Балух, Олександр Кольченко та Олег Сенцов, які були присутні на вечорі.

Варто зазначити, що Вечір різдвяних Василів у 1989 році започаткував дисидент, публіцист, громадський і культурний діяч Євген Сверстюк, а День українського політв’язня почали відзначати з 1975 року за ініціативи політика, громадського діяча В’ячеслава Чорновола. До речі, було це саме в таборах. Один із політв’язнів Олесь Шевченко розповів присутнім, як це відбувалося в тих умовах. Каже, там вони могли заварити один кухоль чаю на всіх, адже на місяць в’язневі дозволялася 50-грамова пачка чаю. І от економили так, щоб залишилося ще й на свято. Проте побратими не впадали у відчай, радше навпаки. «Там була така концентрація українських патріотів, що в повсякденному житті отак разом ми могли й не зустрітися», — поділився враженнями Василь Овсієнко. Він також зазначив, що це репресивна машина зробила його патріотом, бо коли його взяли, він був зовсім юний і ще не усвідомлював, що любити Батьківщину — це протизаконно.

Виступили перед присутніми і нещодавні бранці Кремля, яким минулі роки так само писали листи підтримки. Про важливість такого спілкування розповів, зокрема, Володимир Балух. Він прийшов у вишиванці, подарованій жінками з Тернопільщини. А у в’язницю вони надіслали йому фото цієї сорочки і зазначили прізвища тих, хто вишивав. Каже, коли їх читав, було як бальзам на душу, адже листи українською не дозволяли, а тут суцільні українські прізвища! Він також зазначив, що 1972 року, коли, власне, почалися масові арешти шістдесятників, йому був лише рік, проте методи імперії, як він переконався, зовсім не змінилися. І зараз Володимир дуже переживає за свого товариша Олександра Шумкова, який поки що залишається в російській тюрмі.

Своїми спогадами про Василя Стуса поділилася й Маргарита Довгань. Вона також наголосила на важливості спадковості поколінь борців за незалежність і державність України. А правозахисниця Олеся Матвійчук розповіла, як працюють над звільненням бранців сучасної війни з Росією.

Учасників заходу вітали із Різдвом дитячий фольклорний театр «Дай Боже», лідер гурту «Хорея козацька» Тарас Компаніченко, українські виконавці Світлана Мирвода, Кирило Булкін, Ігор Жук.